Новини, події, заяви

Обговорюючи 18 лютого в ефірі програми «HARD з Влащенко» насущні проблеми України, я висловив думку щодо необхідних дій, здатних допомогти уникнути поглиблення розколу в українському суспільстві та повернути мир країні. Якщо говорити про основні для різних регіонів України питання гуманітарної сфери, потрібно вказати на кардинальну різницю в підходах до їх розв’язання в чинного президента й у нашої команди Опозиційного блоку. До речі, ці ж принципи закладені в основу програми нашого кандидата Олександра Вілкула.

Для того, щоби гуманітарна сфера не була лінією розмежування українського суспільства, потрібно поважати всі регіони України: не тільки Львів, а й Донецький регіон теж. Необхідно ухвалити нову Конституцію, згідно з якою гуманітарні питання будуть передані на розгляд та прийняття рішення самими регіонами.

Щоби жителі на місцевому рівні за допомогою референдумів самі визначали, яка мова регіонального спілкування їм потрібна, крім державної – української. Щодо ставлення до історії, я вважаю, що не варто ламати історичну індивідуальність областей України й нав’язувати всім регіонам, яких героїв шанувати й на честь кого називати вулиці.

У своєму виступі під час круглого столу 15 лютого 2019 року за участі Місії Європарламенту, присвяченого підвищенню ефективності роботи українського парламенту та гармонізації законодавства України, я як глава фракції ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ заявив, що відповідно до Угоди про коаліцію депутатських фракцій від 2014 року «Європейська Україна» ОПОБЛОК – єдина фракція, яка була позбавлена контролювальних функцій, і представники фракції не очолили й до цього дня не очолюють жодного комітету.

Усі керівні посади правляча коаліція розподілила між собою, наших депутатів немає ні в керівництві Рахункової палати, ні в складі Центральної виборчої комісії, ні в складі Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.

Фактично єдина реальна опозиція в нашій особі свідомо позбавлена можливості впливати на роботу законодавчого органу.

Представники Місії Європарламенту погодилися із зауваженнями ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ, висловленими мною щодо утисків прав фракції, і рекомендували керівництву українського парламенту виправити ситуацію.

Знаменита формула Льва Троцького: «Ні війни, ні миру!», яка характеризує ставлення більшовиків до Брест-Литовського мирного договору 1918 року, цілком застосовна й до тієї ситуації, яка склалася після лютого 2015 року – після підписання в Мінську домовленості про мирне врегулювання ситуації на Донбасі, а також після того, як вироблена в цій домовленості формула досягнення миру лягла в основу резолюції Ради безпеки ООН. Минуло чотири роки з дня підписання «других Мінських домовленостей». За міжнародною класифікацією в нас – напівзаморожений конфлікт: активні наступальні або оборонні операції не ведуться, лінія протистояння зафіксована та не пересувається. Але водночас практично щодня гинуть люди, зокрема мирні жителі, а градус напруги у відносинах між сторонами не спадає.

Мінські домовленості, здавалося б, сформулювали доволі чітку дорожню карту досягнення миру на Донбасі, у країні та в регіоні: припинення вогню, ухвалення потрібних законів, надання Донбасу особливого статусу в межах України, проведення виборів, повернення Україні контролю над усією протяжністю державного кордону. Але виявилося, що Мінські домовленості стали утопією: мир так і не настав. І цьому є кілька причин.

Сьогодні ми є свідками політичного тиску на тих, хто, виконуючи свій професійний обов’язок, не дав можливості технологам Петра Порошенка здійснити відверту провокацію. 

Поліція відмовилася грати в брудні політичні ігри й не стала потурати пристрастям агресивних «активістів» із числа опікуваних владою націоналістичних угруповань. Хуліганським діям має бути покладено край, бандитизм повинен бути викорінений, політичному тероризму необхідно ставити заслін. 

Очевидно, що це страшно не сподобалося тим, хто віддає націоналістам команду «фас!».

Проти низки працівників поліції порушено кримінальні справи, інших змусили – у найгірших традиціях сталінських часів – відмежуватися від товаришів і від своїх поглядів. Влада не помічає, як сама сприяє вседозволеності крайніх радикалів і демотивує правоохоронців.

У цій ситуації я прийняв рішення запропонувати допомогу тим, проти кого влада застосувала свої репресії. Я готовий надати працівникам поліції, які перебувають під слідством, найкращих адвокатів.

Міжнародний благодійний фонд (МБФ) на честь Покрови Пресвятої Богородиці цьогоріч направить майже 15 млн грн на створення та обладнання унікальної операційної в Інституті серця Міністерства охорони здоров’я України.

У межах проекту для однієї з операційних медичного закладу буде закуплено спеціальне операційне та ангіографічне обладнання. Це дасть змогу виконувати операції на серці із застосуванням передових малоінвазивних і ендоваскулярних технологій. Проект ще не має аналогів в Україні.

У такій операційній пацієнт зможе в одному місці отримати всі необхідні діагностичні та лікувальні процедури. Це значно зменшить етапність оперативних втручань, час загальної госпіталізації й одужання хворих. Тут різні фахівці зможуть проводити одночасно кілька діагностичних і лікувальних маніпуляцій для одного пацієнта.

Сьогодні я й мій колега Олександр Долженков від фракції Опозиційного Блоку подали подання 47 народних депутатів до Конституційного Суду про визнання неконституційним прийнятого закону про свободу совісті та віросповідання.

Посилаючись на статтю 35 Конституції України, ми обстоюємо реалізацію права кожного на свободу віросповідання. Неконституційний закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», ухвалений 17 січня 2019 року, містить низку положень, які свідчать про державне втручання та цілеспрямовану зарегульованість діяльності релігійних організацій. Це обурливе порушення прав наших громадян. Ми, депутати фракції Опозиційного Блоку, вважаємо, що ухвалений із грубими порушеннями регламенту закон суперечить Конституції України! До того ж, він грубо порушує права однієї з конфесій – канонічної православної церкви – і спрямований на її дискримінацію. Суть цього закону – зробити так, щоб полегшити переходи парафій із канонічної православної церкви до новоствореної – так званої, православної церкви України, яка за своєю суттю є політичною організацією.