Сьогодні – День Перемоги!

День перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні.

Не в Другій світовій – Друга світова закінчилася 2 вересня 1945 року. Не в радянсько-німецькій – Червоній Армії випало воювати не тільки з німецькими військами, але з низкою армій і бойових підрозділів інших країн, союзних до гітлерівської Німеччини.

Вітчизняною називається війна, яка залучає всі наявні ресурси, весь людський потенціал країни на відбиття агресії з боку ворога. Війна, у якій бере участь не тільки регулярна армія, а й усе цивільне населення включається в боротьбу за спільну перемогу. Це війна, у якій на кону стоїть сама доля Вітчизни, її майбутнє.

Україна, яка втратила 6,8 мільйона людей загиблими, має право вважати цю війну Вітчизняною. Адже люди віддавали життя не за Сталіна, не за комунізм – вони йшли в бій, захищаючи своїх дружин, своїх старих і дітей, свої будинки – за свою Вітчизну, все те, що є своїм, рідним і священним.

Сьогодні з’явилося чимало тих, хто хоче переглянути історію й по-новому переписати події 1941–1945 років. Для них Радянський Союз – такий самий поневолювач, як і Німеччина. Для них УПА – єдина сила, яка представляла інтереси українського народу під час війни. Для них радянські воєначальники та полководці – злочинці та «криваві м’ясники». Для них нацистський режим – не очевидно зло, а радянські воїни – не очевидні переможці. Ціла індустрія пропаганди працює сьогодні на те, щоб знеславити Подвиг нашого народу. Вершина цинізму – це заяви про те, що справжніми переможцями у війні були американські та британські солдати, а радянські воїни – це так собі, непорозуміння. І ці заяви сьогодні лунають відкрито, з вуст політиків, журналістів, політичних експертів!

9 Травня не можна зводити до того, щоб просто формально демонструвати свою повагу ветеранам, які ще живі – і яких сьогодні залишилося дуже мало. 9 Травня – це, насамперед, День нашої подяки за ту Перемогу, яка дала шанс нам, нині живим, на саме життя, на право насолоджуватися цим життям і продовжувати його – у своїх дітях і онуках. Це день нашої подяки тим, хто віддав свої життя за те, щоб ми сьогодні могли жити. Це день, коли світло перемогло темряву.

Він не може бути Днем скорботи. Він не може бути Днем примирення. Він може бути тільки Днем Перемоги – світлим, радісним, чистим святом, яке надихає на нові перемоги. І він може бути тільки 9 Травня – адже саме 9 Травня 1945 року о 1.00 годині за московським часом (актуальним тоді і для Києва, і для всієї України) нацистська Німеччина остаточно капітулювала.

Прогинаючись під модні західні віяння та традиції, намагаючись сподобатися заокеанським «партнерам», ми вихолощуємо свою історію та зраджуємо своїх предків. Ми й так відмовилися від багатого чого позитивного у своєму минулому. Але Велика Перемога – це те, що вимагає захисту від охочих спаплюжити її, очорнити та перекрутити.

Сьогодні ми повинні захистити Перемогу та Переможців – пам’ять про них, правду про них – від тих, хто, розпродаючи свою країну, готовий продати і її історію. Це – наш обов’язок.

З Днем Перемоги у Великій Вітчизняній війні, друзі!