Сьогодні виповнюється десять років із дня смерті Віктора Черномирдіна – великого друга України та великого патріота Росії, людини, яка зробила чимало для того, щоб наші народи та країни жили в мирі та злагоді.

Я дуже часто згадую Віктора Степановича, його мудрість і людську чарівність. Мені пощастило дуже близько спілкуватися з цим політиком і дипломатом. На жаль, у 2014-му й у наступні роки у сфері українсько-російських відносин не було фігури, рівної Віктору Черномирдіну. Він умів знаходити вихід із найскладніших ситуацій, переконувати, передбачати. І – впевнений – якби він був живий, історія відносин між Україною та Російською Федерацією могла б розвиватися за іншим сценарієм.

Сьогодні в Санкт-Петербурзі спущено на воду судно, назване ім’ям Віктора Степановича Черномирдіна. Гідне увічнення пам’яті! Дуже б хотілося, щоб і Україна почала шанувати справжніх своїх героїв – тих, хто створював славу країни, зробив внесок у її розвиток, здобував Перемогу, а не колабораціоністів і злочинців, головною «доблестю» яких були готовність зрадити та здатність ненавидіти.