До 75-річчя Великої Перемоги відбулася прем’єра документального фільму «Останній бій». Це спроба подивитися на Велику Вітчизняну війну очима самих ветеранів. Автор ідеї та режисер – Олексій Батьковський.

Останнім часом ми багато чуємо про те, що думають про війну політики та історики, готові забути та перекреслити, перекрутити й переписати минуле. Ми спостерігаємо, як сіються зерна скепсису в голови нащадків – звичайних обивателів, готових дотримуватися модних тенденцій і гнатися за сенсаціями. А ось питати ветеранів, які залишилися в живих, про найбільшу трагедію ХХ століття, спробувати відтворити картину Подвигу з мозаїки спогадів – цього не тільки не вітали в останні роки, але і свідомо уникали.

Можливо, тому, що вони – живі ветерани – є реальними носіями правди про війну – про справжню війну, не придуману в кабінетах новостворених інститутів і не придуману за рознарядкою, а саме про реальну війну з її болями, втратами, переживаннями, радощами та перемогами. Для них це – частина їхнього життя, а не політичне замовлення. Правда про війну багатьом не вигідна.

Один китайський імператор наказав свого часу спалити всі книги – щоб почати історію із себе, не залишивши жодної пам’яті про минуле. Багато наших сучасників намагаються вчинити таким само – якщо не спалити книги, то спаплюжити пам’ять, стерти спогади, нав’язати власну версію історії, забути справжніх героїв. Цей фільм явно не сподобається сучасним менеджерам історії. Але нехай спробують посперечатися з очевидцями. Нехай спробують поставити свої теорії поруч із правдою ветеранів. З кожним роком живих учасників війни стає дедалі менше й менше. Після сімдесяти п’яти років із дня закінчення війни живі ветерани – це велика рідкість, і треба цінувати можливість доторкнутися до живої історії, до живих свідчень.

Для кожного з нас війна – це не тільки карти битв і боїв, кінохроніка та мемуари великих полководців. Війна – це частина нашої сімейної легенди. У кожного з нас у роду були ті, хто пішов на фронт, хто боровся, у більшості й ті, хто не повернувся з війни. Війна – це дуже нещодавня історія, усього два-три-чотири покоління, які відокремлюють нас від тих великих і трагічних подій.

І поки ми пам’ятаємо та шануємо подвиг своїх батьків, дідів і прадідів, ми маємо право називатися людьми та громадянами.

З Днем Перемоги!