Спостерігаю за суперечками навколо саміту Нормандської четвірки. Суцільний потік критики: одні кажуть, що саміт виявився абсолютно порожнім і без конкретних результатів, інші – про програш України, про неправильну поведінку Володимира Зеленського. Насправді треба бути сліпим, щоб не бачити конкретні успіхи саміту. Ще півроку тому критиковані нині «мінімальні успіхи» були взагалі немислимі – процес врегулювання ситуації на Донбасі був у глухому куті. Спільними зусиллями вдалося подолати тупикову ситуацію (створену якраз тими, хто сьогодні намагається лицемірно кричати про «зраду» та «капітуляцію» та погрожувати майданами). Чи це не привід для високої оцінки саміту?

Президент Зеленський поводився гідно. Так, хвилювався. Так, не зовсім вдало імпровізував під час прес-конференції. Але виявив твердість у переговорах із більш досвідченими партнерами та чітко окреслив інтереси і пріоритети України. На саміті він аж ніяк не був слабким переговірником. Саміт став для нього свого роду «бойовим хрещенням» у міжнародній політиці.

Важливе досягнення: розблоковано основний майданчик для ведення переговорів між керівниками України та Російської Федерації. Володимир Зеленський і Володимир Путін змогли почати діалог, немислимий за часів Петра Порошенка. Це – головний підсумок саміту та поворотний момент в історії конфлікту: лідери почали спілкуватися сам на сам. І вже є результати цього спілкування: договір про обмін полоненими за формулою «всіх на всіх» (для когось це «нікчемний результат саміту», а для півтори сотні сімей – це подія найбільшого значення). Домовилися про розведення військ ще в трьох точках дотику. Прийнято рішення про повномасштабне припинення вогню та початок розмінування лінії зіткнення – ще до Нового року.

Це була зустріч, з якої кожна сторона вийшла переможницею, і кожна сторона записала у свій актив значну кількість позитиву. Тих, хто програв, на саміті не було – виграли і Європа, і Росія, й Україна. Програли тільки ті, хто намагався розхитати ситуацію в Україні та зірвати мирний процес.

Упевнений, що тепер крок за кроком, долаючи труднощі й опір тих, хто наживається на війні, почнеться відновлення миру в Україні. І цей процес теж не буде таким швидким, як багатьом із нас хотілося. Але він буде. І це – основний висновок із Паризької зустрічі.

Критикам догодити складно. Вони побачать вади та мінуси в будь-якому процесі. Але тверезий аналіз говорить про те, що Паризька зустріч – це безсумнівний успіх і для України, і для Зеленського. Успіх, що вимагає негайного розвитку.