7 липня наша мати Православна Церква святкує Різдво святого пророка Івана Предтечі, Хрестителя Господнього

Сьогодні ми згадуємо найбільшого з пророків, який передбачив пришестя Спасителя людства Ісуса Христа і хрестив Його в ріці Йордан.

Чому Івана Предтечу називають великим? Сам Господь Ісус Христос говорив, що ніхто з народжених на землі не був такий великий, як святий Іван Хреститель.

Багато років він прожив у пустелі, де суворо постив і гаряче молився. За покликом згори він вийшов до людей, бажаючи їм вищого блага. Він почав навчати їх покаяння як зміни способу мислення. Він хрестив людей у водах річки Йордан, щоб змили вони все наносне, що не давало їм стати чистішими та добрішими. Він робив прямими дороги до Істини, виправляючи всі нерівності ландшафту людських душ.

Проповідь Івана Предтечі увінчалася Хрещенням Самого Христа. Народ щиро любив пророка, багато хто прислухався до його настанов, однак на нього чекала мученицька смерть.

Місцевий правитель кинув Івана Предтечу до в’язниці за те, що той викривав його злочини, а потім наказав стратити пророка, пообіцявши принести голову святого на блюді юній танцівниці.

Століття змінили умови життя людей, але мало змінили їхню суть. Багато хто й далі хоче й чекає на зміни на краще, але не знає, що робити, кому вірити, за ким іти.

Життєпис святого пророка Івана Предтечі ставить питання: а чи є сьогодні серед нас ті, хто, очистивши своє серце, виправивши себе, зможуть запалити серце іншої людини? Чи зможуть стати провідниками в краще життя, зможуть допомогти звільнитися від полону тих чи інших помилок, у який так легко вловлюється людина?

Позавчора ми шанували пам’ять першого Предстоятеля Української Православної Церкви – Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана).

У день його кончини його наступник – Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій – відправив заупокійну Божественну літургію у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі та відслужив панахиду на цвинтарі біля Дальніх печер обителі.

У повній згоді з ним, мільйони православних українців вшанували цього дня у своїх молитвах пам’ять Митрополита Володимира з вдячністю за те, що під його керівництвом Церква піднеслася, розширилася, розрослася. За те, що вони теж стали частиною великої спільної історії відродження православної віри на нашій святій землі.

Точно так само мільйони християн-вірян України з вдячністю згадують у своїх щоденних молитвах Митрополита Онуфрія – предстоятеля, який очолює Церкву в період найсерйозніших випробувань. Він, у відповідь на заклик згори, зі смиренням став біля керма величезного церковного корабля, закликаючи кожного до виправлення життя за вічними та непорушними законами Божої Правди, щоб виправилася та покращилася доля всього нашого народу, рівною і прямою стала його дорога в майбутнє.

«Ісус Христос вчора й сьогодні й навіки Той самий» (Євр 13: 8). Які б пристрасті не вирували в нашому мінливому світі, у нас є тиха гавань Віри, Надії та Любові, де на нас завжди чекають. Де не вичерпується благодать через спадкоємність від самих святих апостолів до пастирів наших днів. Де служать не недовготривалій брехні, а вічній Істині, яку з такою силою проповідував святий пророк і Хреститель Іван Предтеча, чий день народження ми і святкуємо сьогодні.

Миру нам усім і любові!