В Україні склалася по-справжньому нездорова ситуація зі свободою слова та діяльністю засобів масової інформації. Закриття трьох телевізійних каналів, а також спроби атаки наці-радикалів на канал «Наш» – тривожний сигнал суспільству, що до країни повертається практика боротьби з інакомисленням, яка настільки активно практикувалася за часів Петра Порошенка. На журналістів, які мають думку, відмінну від офіційної, вішають ярлики «сепаратистів», «ватників», «агентів Москви». Канали без судового рішення та ретельних експертиз звинувачують у «роботі на ворожу пропаганду». Починається нова хвиля «полювання на відьом».

У цій ситуації перше, на що хотілося б звернути увагу, є базисний принцип демократії – принцип свободи слова, гарантований Конституцією України. Хоч яким є привід, хоч якими благородними є цілі – очевидно, що принцип свободи слова грубо порушений.

NewsOne, 112 і ЗІК були зразками вільної журналістики – це визнають багато експертів. Практика «чорних списків», внутрішня цензура, тенденційність і суб’єктивність були характерними для цих ЗМІ. Але в них була своя картина світу, у них була своя позиція й був свій творчий колектив. І був свій глядач. Можна сперечатися з власниками та менеджментом про те, наскільки об’єктивно подається інформація, але конкурувати з ними, боротися за глядача необхідно законними та ринковими методами, створюючи й розвиваючи власні телевізійні канали та свій телевізійний продукт. Боротися з опонентами заборонами та санкціями – слабка позиція.

Канал «Наш» дуже незручний багатьом через гостроту порушених тем, «зубастих» авторів і готовності надати майданчик для дискусій усім політичним силам – без ідеологічних обмежень. Але це не привід надсилати під стіни телестудії натовпи «хлопчиків за викликом» із нацистського середовища, які вже не перший рік слугують владі інструментом залякування інакодумців і неугодних. Перемагати треба в чесній дискусії.

Другий момент: є поняття верховенства права. Відносини держави з медіа в Україні ретельно регламентовані законодавчо. Приймати подібні рішення одним розчерком пера гне можна: є процедура, є відповідні інституції, які уповноважені розв’язувати спірні питання. Я припускаю, що в Президента були вагомі підстави для певних кроків, але це не привід переступати через закон і порушувати прийняті процедури.

Викликає побоювання те, що цькування каналів і журналістів у соціальних мережах і в інтернет-ЗМІ набуло справді загрозливих масштабів: у суспільстві знову зазвучала мова ненависті, яку, здавалося б, ми почали викорінювати два роки тому. Українців знову ділять і протиставляють один одному. Минулий рік дав приклад того, як суспільство може об’єднатися перед лицем спільної біди – коронавірусу. Тоді не було поділу за партійною, етнічною, конфесійною ознакою. Усі були єдині в боротьбі з епідемією. Навіщо ж знову відроджувати привиди війни та протистояння?

Багатьом не подобається особисто Віктор Медведчук. Так, я теж не сприймаю його політичні методи. Але боротися з Медведчуком треба за допомогою політичного інструментарію, а не використовуючи адміністративні важелі.

Чому заручниками політичної боротьби мають ставати прості громадяни? Чому мають страждати півтори тисячі журналістів і працівників телеканалів, які можуть залишитися без засобів до існування? Вони – теж вороги України? Вони – теж усі поголовно агенти Кремля? Хто готовий нести відповідальність за матеріальне становище членів їхніх сімей? Здебільшого – це молоді люди з маленькими дітьми.

Вважаю ситуацію, що склалася в медіасередовищі й навколо телевізійних каналів, вкрай нездоровою та тривожною. Бачимо застосування практики простих рішень, що, як правило, призводить до серйозних хвороб суспільства.

Прості рішення – це тільки ілюзія ефективності, що приховує в собі великі загрози. Прості рішення можуть давати тимчасовий результат, але в стратегічному плані обертаються серйозними проблемами та поразками. Саме тому необхідно повернутися до демократичних принципів верховенства права, законності, дотримання базових прав людини. Це – єдиний шлях виходу з тієї нездорової ситуації, яка склалася в Україні, й ускладнення якої може призвести до руйнівних наслідків.