Коли йдеться про загибель простих людей, а особливо дітей, не час думати про політичні чвари та взаємини. Перед лицем смерті всі рівні. У трагедіях, подібних до тих, що сталася в Казані, немає «чужого» болю – адже не буває «чужих» дітей.

Сьогодні всі розсудливі українці оплакують загиблих маленьких росіян і їхніх вчителів.

Такі трагедії шокують.

Зі смертю неможливо змиритися.

І немає тих слів розради, які зменшили б горе тих, хто втратив у трагедії своїх близьких. Побажаємо ж рідним загиблих сили духу.

А також піднесімо наші молитви за новопредставлених, і молитовно просимо в Господа здоров’я тим, хто вижив.