Сьогоднішня ситуація, пов’язана з рішенням Конституційного Суду про скасування електронного декларування та президентським законопроєктом про припинення повноважень КСУ, показала дві серйозні проблеми, які завдають серйозного удару по основах державності: по-перше, втручання Офісу президента в діяльність судової гілки влади, і, по- друге, втручання іноземних держав у внутрішні справи України.

Фундамент нинішнього конфлікту було закладено режимом Петра Порошенка його так званою реформою правосуддя та судоустрою. Повноваження звільняти суддів КСУ за порушення присяги парламент втратив саме внаслідок змін до Конституції 2016 року. У процесі так званої «люстрації» були звільнені безліч професійних юристів, розформовані сотні судів і призначені керовані в ручному режимі лояльні владі судді. Десять із п’ятнадцяти суддів нинішнього складу КСУ були призначені також режимом Петра Порошенка. Політизація конституційної юстиції – головна причина того, що нинішній склад Конституційного Суду, наприклад, більш ніж шість років безрезультатно розглядає конституційне подання про скасування люстрації та більш ніж рік подання про мовний закон.

Вважаю ігнорування проблем і небажання виправляти створені Петром Порошенком дисбаланси стратегічною помилкою нової влади. Спадкування традицій правового нігілізму та пріоритету політичної доцільності над законністю приведе чинну владу до того ж підсумку, що й режим Петра Порошенка. Проблемою президента є те, що він занадто довірився частині свого найближчого оточення. Ця безконтрольна довіра може остаточно поховати рейтинги та репутацію президента, а також призвести до реваншу сил, які сповідують війну, ненависть і протистояння в суспільстві.

Абсолютно неприпустимою є позиція в цьому питанні деяких іноземних дипломатів – послів «Великої Сімки», які намагаються повчати українських політиків, відверто втручаючись у внутрішні справи суверенної держави та намагаючись підмінити собою політичні інституції. Очевидно, що подібна практика навряд чи віталася б у США, Великобританії, Канаді або будь-якій іншій державі – так само як і іноземне втручання в політичні процеси.

Пропонуючи рішення як вихід із кризи, президент України повинен пам’ятати, що він насамперед гарант Конституції, і його законодавчі ініціативи повинні зміцнювати конституційний порядок, а не бути для нього загрозою.

Розумним виходом із ситуації, що склалася, був би збалансований законопроєкт про електронне декларування.

Закликаю всі гілки влади повернутися в рамки Основного закону та співвідносити свої дії з інтересами суспільства, громадян та держави.