02 Травня 2018

Сьогодні, 2 травня, ми знову вшануємо хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто чотири роки тому загинув в одеському Будинку профспілок і в зіткненнях на Грецькій. Ми досі не знаємо всю правду про те, що сталося того дня. Ми досі не знаємо, хто винен у цій трагедії і хто був її режисером, замовником.

Деякі відморозки з-поміж радикалів уже пропонують святкувати цей день як «День перемоги над Одесою». Гадаю, це непряма ознака того, де варто шукати винних у подіях 2 травня 2014 року. Але всі ці націоналістичні угруповання перебувають під надійним покровительством і опікою з боку влади, а ворон ворону, як то кажуть…

Кажуть – час лікує. На жаль, далеко не завжди. І все ж, я впевнений – заради майбутнього ми повинні перестати ділити загиблих на «своїх» і «чужих». Це – велика трагедія українського народу, спільна для всіх, усвідомлення якої прийде лише з роками. А нам час повертатися з не нашої війни, у яку нас втягнули зовнішні сили. Нам час почати думати про мир, який неминуче приходить після війни, про довгий і важкий шлях, який нам усім разом треба пройти, викорінюючи на нашій землі ненависть і злобу.

Вірю, що винні в трагедії – як 2 травня 2014 року, так і в безперервній трагедії 2014–2018 років – будуть названі, засуджені та покарані. Бо подібним злочинам немає ні прощення, ні забуття. Справедливість обов’язково переможе. Рано чи пізно.

Миру нам усім! Й упокой, Господи, душі загиблих у тій страшній трагедії.

Всі новини
по темі