Новини

На шостому році збройного конфлікту, коли десятки мільйонів українців чекають від парламенту рішень для припинення війни та виходу з бідності, Верховна Рада зайнята відверто лобістськими законопроєктами, що є неприпустимим для цивілізованої держави.

У четвер, знову без обговорення, парламент підтримав у першому читанні законопроєкт №2285-д «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор».

Що ми, як країна, показуємо всьому світу таким рішенням? Що доходи власників казино для нас є пріоритетнішими, ніж подолання гуманітарної кризи та відновлення державного суверенітету. 

У ситуації, коли 80% громадян вважають головними бідами війну та злидні, і чекають від влади розв'язання саме цих проблем, а легалізацію грального бізнесу підтримують лише 11% українців, влада має відповісти суспільству, чому її пріоритети настільки радикально далекі від громадських запитів.

Сьогодні Верховна Рада прийняла в другому читанні нову редакцію закону «Про повну загальну середню освіту». У ньому знову не імплементували рекомендації Венеціанської комісії, хоча уряд обіцяв їх врахувати. Проте, закон повторює норми про мову навчання, які раніше викликали критику Ради Європи.

Тепер здобувати повну середню освіту рідною мовою зможуть лише народи, названі в законопроекті корінними – насамперед, кримські татари. Нацменшини, чиї мови є офіційними мовами ЄС, зможуть навчатися рідною мовою від 20 до 60% навчального часу.

Але в найскладнішому становищі опиняться російськомовні та двомовні українці: вони разом із росіянами прирівняні до «інших національних меншин» та отримають можливість вивчати російську мову в школах тільки в межах 20% від навчального часу. Саме на цю дискримінацію і звертала увагу Венеціанська комісія.

2019 рік, що минає, став для всіх нас роком нових надій. По-перше, тому що на президентських і парламентських виборах зазнала нищівної поразки «партія війни», яка п’ять років тримала Україну в заручниках своєї волюнтарної, націоналістичної політики ворожнечі та злодійства. І по-друге, нарешті зрушив із «мертвої точки» миротворчий процес. Ми маємо реальний шанс на мир і повернення Донбасу в Україну.

Зустріч «Нормандської групи» (Україна, Франція, Німеччина, РФ) у Парижі 9 грудня 2019 року – це важлива, поворотна подія. Чотири лідери договорилися про виконання Мінських домовленостей і поставили підписи під першим за всі роки війни документом Нормандської групи – спільним комюніке. У такий спосіб ще раз було підтверджено та легітимізовано всі без винятку пункти цих домовленостей. Це також означає, що підписанти Паризького комюніке не тільки декларують, а й беруть персональну відповідальність, від імені своїх держав і народів, за встановлення миру в Україні. Такий результат переговорів у Парижі – безсумнівний успіх для кожного учасника, і для всіх країн. І це особистий успіх Володимира Зеленського, який реалізує волю мільйонів громадян України – волю до миру.

Легалізація грального бізнесу може стати причиною різкого зростання ігрової залежності серед молоді та розвалу моральних засад суспільства.

Законопроект № 2285-д про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор (по суті – ініціатива влади дозволити присутність казино, залів ігрових автоматів у населених пунктах України в прямий доступності для громадян) винесено на розгляд парламенту. Зняття заборони на гральний бізнес призведе до зростання кількості правопорушень і підвищить ризик втрати державою контролю над ситуацією.

Заявлені в Програмі уряду три мільярди гривень бюджетних надходжень від установ, що організовують та проводять азартні ігри – точно не є драйвером зростання економіки, це скромні надходження, вони не компенсують загрози скотитися в крайню бідність для мільйонів українських сімей, які зіткнуться з ігровою залежністю.

Спостерігаю за суперечками навколо саміту Нормандської четвірки. Суцільний потік критики: одні кажуть, що саміт виявився абсолютно порожнім і без конкретних результатів, інші – про програш України, про неправильну поведінку Володимира Зеленського. Насправді треба бути сліпим, щоб не бачити конкретні успіхи саміту. Ще півроку тому критиковані нині «мінімальні успіхи» були взагалі немислимі – процес врегулювання ситуації на Донбасі був у глухому куті. Спільними зусиллями вдалося подолати тупикову ситуацію (створену якраз тими, хто сьогодні намагається лицемірно кричати про «зраду» та «капітуляцію» та погрожувати майданами). Чи це не привід для високої оцінки саміту?

Президент Зеленський поводився гідно. Так, хвилювався. Так, не зовсім вдало імпровізував під час прес-конференції. Але виявив твердість у переговорах із більш досвідченими партнерами та чітко окреслив інтереси і пріоритети України. На саміті він аж ніяк не був слабким переговірником. Саміт став для нього свого роду «бойовим хрещенням» у міжнародній політиці.

Інтерв'ю міністра культури, молоді та спорту Володимира Бородянського Релігійно-інформаційній службі України, у якому він розмірковує про насильницьке перейменування канонічної Української Православної Церкви, показує: у нинішньому уряді й серед так званих «слуг народу» — чимало тих, хто й далі мислить у дусі політичної порошенківщини, що базувалася на крайньому націоналізмі, мілітаризмі і спробах грубого втручання держави в справи Церкви.

Бородянський повторює тези старої влади про те, що УПЦ пов'язана з державою-агресором, а тому повинна вказувати у своїй назві пряму залежність від Московського Патріархату.

Деякі представники нової влади забувають, що кредит довіри, отриманий «Слугою народу» під час виборчих кампаній 2019 року, — це наслідок реакції громадян на гуманітарну політику попереднього Президента. Віддаючи голоси за Володимира Зеленського та його партію, народ голосував насамперед за відновлення громадянського миру, за припинення політики поділу українців на «правильних» і «неправильних», проти гонінь за мовним чи релігійним принципом.