Дорогі брати та сестри!
Сьогодні наші думки й серця — разом із нашими братами в Черкасах. Кілька днів тому група озброєних людей у камуфляжі захопила й пограбувала Архангело-Михайлівський кафедральний собор, поглумилася над святинею та викрала зібрані в храмі кошти на встановлення дзвону. Митрополит Черкаський і Канівський Феодосій зазнав побиття, а багато вірян, що стали на захист храму, отримали тяжкі травми й досі перебувають у лікарнях.

І все це відбувалося за повної бездіяльності поліції. Мер Черкас, який ще два роки тому радо приймав із рук архієрея Української Православної Церкви високу церковну нагороду за розвиток церковно-суспільних відносин, особисто й активно закликав до захоплення храму. Нападників упізнали як членів праворадикальних націоналістичних організацій.
Те, що відбувається сьогодні в Україні, — це прямий наслідок масованої кампанії ненависті та наклепів, спрямованої на канонічну Українську Православну Церкву впродовж останніх років. Влада, спершу в особі Петра Порошенка, а потім і Володимира Зеленського, організувала відкриті гоніння на УПЦ, переслідуючи архієреїв, священнослужителів і мирян, заохочуючи захоплення храмів і глумління над святинями. Чи задоволені сьогодні ті політики, чиї дії призвели до ворожнечі в суспільстві, розділення й нацьковування українців одне на одного, спроб очорнити й заборонити канонічну Церкву? А чи задоволений патріарх Варфоломій, чиї дії з легалізації розкольників привели до нинішніх трагічних наслідків? Адже він відкрито обіцяв: «Я не заподію болю Українській Православній Церкві».

Коли в серпні Верховна Рада ухвалила закон, спрямований на заборону УПЦ, було очевидно: у нас не буде дев'яти місяців, передбачених для підготовки документів. У нас не буде часу на те, щоб довести свою правоту (хоча Церква й її священноначалля мають відповідати лише перед Самим Господом). Гоніння на Церкву й захоплення храмів триватимуть, адже зерна зла вже посіяні й дали свої пагони. Влада навіть не збирається дотримуватися закону — «Конституція у нас поставлена на паузу», як колись заявив її гарант.

Нам казали про «цивілізований» механізм ліквідації організацій, які нібито загрожують національній безпеці. Переконували, що праву на віросповідання нічого не загрожує, якщо громада чиста перед законом. Обіцяли, що все вирішать експертизи, судові процеси та апеляції. Насправді ж усе вирішують насилля, бити, сльозогінний газ, організовані загони погромників і адміністративний ресурс корумпованої місцевої влади.

Що ж ми бачимо? Менш ніж за два місяці після прийняття закону в Черкасах організовано захоплення собору, що належить єпархії — храму, який понад шість років зводився силами й коштами парафіян Української Православної Церкви й який не міг бути об'єктом претензій з боку державних органів або так званої «ПЦУ».

Такі дії потребують як юридичної, так і моральної оцінки. Наше завдання — зробити так, щоб документи й матеріали стали надбанням гласності, ознайомити з ними світову спільноту. Впевнений, що ми досягнемо правди й справедливості.

У ці важкі дні хочу висловити свою підтримку владиці Феодосію. Він проявив себе як справжній духовний лідер, героїчно протистоячи розлюченому натовпу радикальних націоналістів і бандитів. Він не побоявся стати попереду своєї пастви, прийняти удар на себе, захищаючи не тільки храм, але й саме канонічне Православ'я в Україні. Владика не став улесливо догоджати владі, не схилив голову, не виявив боягузтва та малодушності і, показав себе ревним захисником віри й слугою Господа. Його приклад — це свідчення того, що архієрейське служіння — це не тільки честь і повага, але й відповідальність, готовність до самопожертви й несення свого Хреста, особистий приклад для багатьох вірян.
Сьогодні важливо розуміти, що це не останнє випробування. «Якщо Мене гнали, гнатимуть і вас», — говорить у Євангелії Господь Своїм учням. «...настає час, коли кожен, хто вас убиває, буде думати, що служить тим Богові. Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене» (Ін. 16:2-3).

Необхідно молитися, зміцнювати громади, об'єднуватися й діяти як єдиний організм, захищаючи свої законні права. Мужність і жертовність православних черкащан — це приклад для наслідування. Вони вразили й надихнули всю православну Україну, коли не злякалися загарбників і спробували дати їм гідну відсіч, не зламавшись і не виявивши малодушності.

Дорогі брати й сестри, закликаю всіх вас до щирої молитви та єдності. Впевнений, що ми пройдемо через ці випробування з честю, Господь не залишить нас, а наша Церква, як і раніше, вистоїть, відродиться й воскресне. Митрополиту Феодосію та всім захисникам Церкви, які намагалися запобігти нарузі та пограбуванню храму, — віри, терпіння, якнайшвидшого одужання й сили духу. Ворогам Господа не перемогти, адже їм невтямки, що Христос живе не в стінах, а в наших серцях, які не підвладні насильству та рейдерству.