Дорогі брати і сестри!

Сьогодні вся повнота Української Православної Церкви молитовно відзначає день тезоіменитства нашого Предстоятеля — Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Світ цей живе інформаційним шумом. Він завжди шукає свого: вимагає негайно висловитися, відзначитися, стати до загального строю. Він любить гучне слово й ефектний жест — і майже розучився чути тишу.

Тому часом і чуєш: «Чому ж Блаженніший мовчить?» Але наш авва — передусім монах і молитовник. Він не працює на публіку — він працює Богові. Його мовчання у ЗМІ — не відсутність позиції. Це тиша людини, яка перш ніж промовити будь-яке слово шукає волі Божої і знає ціну кожному з них.

Преподобний Онуфрій Великий пішов у пустелю, щоб цілковито належати Христу. Нашому Блаженнішому Господь судив зберігати таку саму внутрішню пустелю посеред історичної бурі — серед жорстокої і безумної війни, народного болю, гонінь на Церкву, людської злоби й брехні. І в цих випробуваннях залишатися лагідним, але не слабким. Твердим, але не жорстоким. Смиренним, але не боязким.

Блаженніший не затуляє собою Христа. Усім своїм життям він ніби тихо говорить кожному з нас: «Я йду до Господа. Хочете спастися — ходімо разом». Щоб почути цей голос, замало стежити за новинами. Потрібно самому хоча б ненадовго вийти з їхнього шуму й налаштувати серце на молитву.

Від усієї душі вітаю Ваше Блаженство з днем Вашого небесного покровителя! Молитовно бажаю Вам міцності духовних і тілесних сил, неоскудної допомоги Божої та багатьох років служіння Христу і Його Святій Церкві.

Многая і благая літа, Ваше Блаженство!