Сьогодні ми вшановуємо пам’ять святого благовірного князя Новгородського, Київського та Володимирського Олександра, прозваного Невським — людини, чиє ім’я стало символом непохитної віри та мужності.

Князь Олександр мав багато рідкісних талантів. Він умів вести за собою народ, захищати інтереси своєї землі як на полі бою, так і за столом переговорів, допомагати нужденним. Але головною його чеснотою була щира та непохитна віра, яка надихала його у всіх справах.

Переломні моменти історії впливають не лише на долі сучасників, але й на сприйняття минулого. Архітектори «нового дивного світу» з диявольською енергією руйнують усталені традиції, розривають та перекроюють народну пам’ять. Вони перейменовують міста та вулиці, зносять пам’ятники, переписують підручники, намагаючись з уламків створити свою альтернативну реальність.

У наш час складно знайти навіть двох людей, які б мали єдину й однозначну думку про події, свідками яких ми є. Що вже казати про минуле, приховане від нас завісою століть!

Ці ідеологічні спотворення торкнулися й образу святого благовірного князя Олександра Невського. Але що каже про нього Церква та її Святе Передання? За що ми шануємо цю величну постать?

Господь із ранніх літ готував князя Олександра до великого служіння. Його душа тягнулася до читання священних книг, молитви та посту. Вже тоді в ньому проявлялися мудрість правителя та смирення християнина. Очоливши свій народ, він наставляв князівське оточення бути завжди справедливими та милосердними: «Від Бога ми отримали владу над людьми Божими й у страшний день Суду мусимо дати звіт про користування цією владою. Караючи винних, не будьте жорстокими, співміряйте милістю покарання. Нічого не робіть під впливом гніву, роздратування чи заздрості. Не забувайте про нужденних, допомагайте всім, творіть милостиню, щоб і собі заслужити Божу милість».

Коли Давня Русь опинилася затиснутою між двома ворогами — східною Ордою та західними хрестоносцями, — князь Олександр поклав свою надію на Господа та Пресвяту Богородицю. Своєму небагаточисленному війську він сказав: «Не в силі Бог, а в правді». Ця віра надихнула князівське військо на перемоги над шведами та тевтонами.

У боротьбі з Ордою святий Олександр обрав інший шлях. Не маючи можливості протистояти силою, він вдався до дипломатії, щоб зберегти народ і захистити розорену землю від ще більших страждань. Князь домігся дозволу на відкриття православних храмів в Орді, викупляв полонених і пом’якшував ярмо завойовників.

Своїй боротьбі за віру та Вітчизну він віддав усі сили й здоров’я, не доживши навіть до 45 років. Але його подвиг був відзначений. Через 120 років мощі благовірного князя Олександра були знайдені нетлінними, а Церква прославила його у лику святих за життя, наповнене благочестям, милістю та турботою про зміцнення християнської віри.

Сьогодні приклад святого князя Олександра Невського нагадує нам, що лише віра, єдність, любов до свого народу та уповання на волю Божу здатні допомогти нам подолати будь-які, навіть найтяжчі випробування.
Молитвами святого князя Олександра нехай Господь укріпить нас, дарує мир нашій землі, збереже народ і благословить на труд заради майбутнього відродження!