Сьогодні, на порозі Великого посту, Свята Церква нагадує нам про дві великі істини: про велич Божого милосердя та про силу прощення.

Сьогодні ми згадуємо вигнання з Раю нашого праотця Адама. Його гріх позбавив людство Небесної Вітчизни, віддалив нас від Бога та приніс у світ страждання, біль і смерть. Але разом із цим вигнанням було дано й обітницю спасіння, яка здійснилася через спокутну жертву Христа.

Щоб знову увійти до Царства Божого, одного лише усвідомлення гріха недостатньо. Потрібне дієве покаяння — глибока зміна душі, її повернення до Бога. І першим кроком до цього є вміння прощати. «Якщо ви прощатимете людям гріхи їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний» (Мф. 6:14).

Прощення — це не слабкість. Це величезна сила, здатна зцілити наші душі та наш світ. Ми живемо в епоху розділень, коли ненависть сіється всюди. Коли людей привчають думати, що зло можна здолати лише ще більшим злом, що на насильство треба відповідати насильством. Що прощати — означає здатися, втратити честь і силу. Але хіба не очевидно, що цей шлях веде лише у прірву? Хіба не зрозуміло, що пропаганда ненависті неминуче веде до загибелі?
Простити — це не означає забути кривду, не означає закрити очі на несправедливість, а означає довірити справедливий суд Богові. У цьому сила християнина: не дозволити злу зруйнувати свою душу, не дати ненависті оселитися в серці, щоб не примножувати темряву у світі.

Як же пробачити тих, хто завдає нам страждань? Тих, хто руйнує наші домівки, переслідує нас за вірність нашій Матері-Церкві, хто гнобить, виганяє, позбавляє нас справедливості? Як пробачити тих, хто, осліплений злобою, знищує все святе?

Відповідь одна: без Бога це неможливо. Але з Богом — можливо все. Христос на Хресті молився за Своїх катів: «Отче! Прости їм, бо не знають, що чинять» (Лк. 23:34). Так і ми маємо молитися за тих, хто чинить беззаконня. Не заради них, а заради спасіння наших власних душ. Заради торжества Божої Правди.

Величезне благородство явив нам Христос. Він не проклинав Своїх ворогів, не доводив їм, що вони помиляються. Він показав світу шлях любові і, саме ця Любов перемогла смерть.

Прийдешній Великий піст — це особливий час примирення з Богом, час духовного очищення. Це можливість зазирнути у свою душу й зрозуміти, що її наповнює. Чи живе в ній темна ненависть, заздрість і злоба? Чи є в ній хоча б іскра добра та світла, з якої Господь може розпалити вогонь святої любові? Чи готові ми прощати так, як учив прощати Господь?

Прийде день, коли все таємне стане явним і, Бог віддасть кожному по ділах його. Сьогодні ж перед нами вибір: озлобитися чи очистити серце. Тягнути за собою важкий тягар образ чи залишити його біля підніжжя Хреста. Опинитися праворуч або ліворуч від Господа, коли настане Його Страшний Суд.

Дорогі брати та сестри!
Щиро, від усього серця, прошу у всіх вас сьогодні прощення — за все зроблене та незроблене, за всі невольні образи, за ті моменти, коли не зміг допомогти або підтримати.

Поки ми живі, у нас є шанс усе виправити. І Великий піст — це справжня весна душі, час оновлення та пробудження, коли ми можемо по-справжньому ожити. Нехай цей благодатний період стане для кожного з нас точкою відліку на шляху до добрих змін у собі, до прощення та примирення з Богом та ближніми.

З Прощеною неділею!