Сьогодні Свята Православна Церква вшановує пам'ять усіх преподобних отців Києво-Печерських — подвижників віри, які своїм духовним подвигом просвітили нашу землю та вказали шлях мільйонам віруючих сердець до Христа.

Історія Києво-Печерської Лаври починається в XI столітті, за часів князювання Ярослава Мудрого, коли преподобний Антоній, повернувшись зі Святої Гори Афон, оселився у невеликій печері неподалік Києва. Незабаром до нього стали приходити учні-ченці, які бажали розділити з ним подвиги молитви та посту. Так виник великий монастир, який став третім уділом Пресвятої Богородиці після Іверії й Афона.

Завдяки подвигам ченців Києво-Печерська Лавра стала духовним серцем нашої Батьківщини, джерелом благодаті та фортецею віри. Тут подвизалися великі угодники Божі, імена яких далеко не всі відкриті нам. Їхні нетлінні мощі, що спочивають у Ближніх і Дальніх печерах, є свідченням сили віри та Божої благодаті, яка діє в Церкві Христовій повсякчас.

Ймовірно, саме це не дає спокою ворогові роду людського та його прислужникам. У наші дні, як і століття тому, Свята Лавра зазнає гонінь. Відроджені неймовірними трудами храми та монастирські будівлі сьогодні захоплені тими, хто не має жодного відношення до молитовного й подвижницького життя ченців — головної мети створення та існування монастирів.

Преподобні отці Києво-Печерські будували не історичний заповідник і не музей, а живий Бого-людський організм. Саме це зробило Лавру перлиною християнського світу й століттями приваблювало сюди мільйони паломників. Нині ж світські чиновники цинічно «перевіряють» мощі святих, як колись більшовики відкривали раки преподобних, намагаючись зруйнувати віру народу. Проте Бог ніколи поруганим не буває. Києво-Печерські угодники стоять перед Його Престолом, молячись за всіх вірних Христових і, їхні молитви мають величезну силу.

У найважчі періоди своєї історії наш народ виживав тому, що ставив Бога в центр свого життя. Як заповідав своїм нащадкам святий князь Ярослав Мудрий: «...якщо будете в любові між собою, то Бог буде в вас і підкорить вам противників ваших і, будете мирно жити. Якщо ж будете жити в ненависті, у чварах та розбраті, то загинете самі та погубите землю батьків своїх і дідів своїх, які здобули її великою працею».

І сьогодні, коли ми бачимо навколо непримиренну ворожнечу, торжество неправди, розділення, знищення духовної та матеріальної спадщини, божевільну криваву бійню, ми повинні заради настання тривалого миру, заради спасіння народу, а не купки рвачів, які дорвалися до влади, вслухатися в ці слова, зупинитися, покаятися та повернутися до своїх витоків. Бог сильний все виправити.

Дорогі брати та сестри! З преподобними Києво-Печерськими нас розділяють не століття і не кілометри, а лише маловір'я та гріхи. Просімо ж сьогодні їхніх молитов за нашу багатостраждальну країну, за нашу гнану Українську Православну Церкву, за нашу захоплену Святу Лавру, за наш боголюбивий народ. Нехай їхніми молитвами та заступництвом Господь укріпить нас у вірі, збереже в лоні Святого Православ’я, визволить від усякого зла та приведе до довгоочікуваного миру та спасіння.
Зі святом усіх вас!