Дорогі брати та сестри!

Сьогодні ми вшановуємо великого святого — преподобного Антонія Печерського, засновника давньоруського чернецтва, родоначальника Києво-Печерської Лаври й одного з найвеличніших подвижників благочестя на нашій землі.
Відоме висловлювання: «Якби люди знали, яке це чудо — бути монахом, усі пішли б у монастир. Але якби знали, як це важко — не пішов би ніхто».

Чернецтво — це не втеча від світу, а найважчий подвиг і служіння. Не відчуження, а глибоке співпереживання — болю, страждань і сліз Божого народу — задля його спасіння та спасіння власної душі. Преподобний Антоній був саме таким: небайдужим пустельником, що не боявся нікого й нічого, окрім гріха перед Богом.

Його житіє — яскравий приклад того, як за незбагненним Божим Промислом лише одна людина здатна змінити хід історії й долю цілого народу. Скромний чернець і палкий молитвеник, преподобний Антоній Печерський силою своєї молитви й подвигу змінив суспільну свідомість. Він прагнув лише усамітнення перед Богом, але протягом століть веде за собою незліченну кількість послідовників і учнів.

Так було в усі часи: одні покладаються на хитрість і відвагу, на чудо-зброю, на допомогу іноземних союзників або щасливий випадок, а інші — смиренно моляться при світлі лампадки за свій Богом хранимий народ і, своєю вірою, непомітно для світу, вже змінюють історію.

Сьогодні також день янгола святкує митрополит Бориспільський і Броварський Антоній — керуючий справами Української Православної Церкви, мій близький друг, якого я щиро люблю. Це людина твердого характеру, гарячого серця й непохитної віри. Архіпастир, щиро відданий Христу та Його Святій Церкві.

Якось владика Антоній сказав: бути миротворцем у добу війн, смут і потрясінь — означає зазнавати ударів з усіх боків. Той, хто обирає «царський», єдино спасенний, серединний шлях, неминуче стає об’єктом нападів — і справа і, зліва. Так і відбувається сьогодні: за свою непохитну вірність канонічній Церкві владика зазнає нападок як з боку «своїх» — братів, що забули таку християнську чесноту, як вдячність, — так і з боку чужих, які атакують за те, що владика Антоній залишається саме тим, ким і повинен бути православний архієрей: мужнім, вірним, відданим. За те, що він разом із братією не дозволяє зруйнувати Церкву Христову на нашій українській землі.

Нехай молитвами преподобного Антонія Господь укріпить Свою Церкву, дарує владиці духовну й тілесну міцність, радість у Святому Дусі та підтримку Божого народу.

А всім нам — віру, стійкість і внутрішній мир.

Зі святом і з Днем янгола, дорогий Владико!