Дорогі брати і сестри!
Сьогодні Свята Православна Церква святкує Успіння Пресвятої Богородиці. У цій події ми бачимо великий парадокс: йдеться про смерть, але Церква називає її «успінням» — тихим сном, переходом у вічне життя. Від цього дня Божа Мати перебуває перед Престолом Свого Сина і невпинно молиться за кожного з нас.
Її Успіння — це відгук на Воскресіння Христове. Там Христос промовляє до всього людства: «Не бійтеся, Я переміг смерть!» — а тут Пречиста Діва відповідає Йому: «Я не боюся. Я йду за Тобою». Смерть, торкнувшись Христа, перестала бути безоднею жаху й стала дверима у вічність. У Його любові навіть вона преобразилася і отримала нове ім’я — успіння.
Ми святкуємо цей день як торжество віри й любові, як день, коли людський страх поступився місцем довірі до Бога. Успіння — це крок у невідоме, але вже з вірою в те, що Христос прийме, зустріне і не залишить. І якщо для Пречистої Діви цей крок став славою та вознесінням, то й для кожного з нас одного дня він стане надією: як Воскресіння Христове — обітниця життя вічного, так і Успіння Богородиці — образ і запорука нашого майбутнього з Богом.
Пресвята Діва — не лише величний образ на численних іконах, що сяють дорогоцінними окладами. Євангеліє відкриває Її нам як юну, смиренну й кротку Діву, Яка з простотою і чистотою серця сказала Богові Своє «так». У цій Її згоді містилася відповідь на одвічне питання: чи готовий світ прийняти те, що Предвічний Бог увійде в наше життя і стане одним із нас? А далі Вона багато років жила серед людей, дорослішала поруч зі Своїм Сином, ділила з Ним скорботи і радощі, складаючи у Своєму серці все, що Він робив і чому навчав. І в цій скромній простоті — сила Її святості.
Усе життя Богородиці було подвигом довіри й любові. Вона була поруч із Христом навіть тоді, коли перед очима стояв страшний Хрест. Вона не відступила, коли Її серце пронизав меч страждання. Вона показала, що означає бути вірною до кінця.
Сьогодні, у наші тривожні часи, коли руйнуються підвалини звичного світу, коли темрява насувається повсюдно й здається, що сили зла беруть гору, коли жертвами безумної війни знову стають невинні люди, особливо важливо пам’ятати: у нас є Небесна Мати й Заступниця. Вона чує кожну молитву, розуміє наші скорботи, покриває Своїм Покровом, укріплює у вірі. Вона там, де страждання і хвороби, щоб утішити, витерти сльози й відвести біду. І ніхто не повинен занепадати духом, маючи Її любов і безмежне милосердя.
У Її святковий день, затьмарений черговою трагедією, ми молимося Пречистій Діві Марії, щоб Вона прийняла в оселі Свого Сина душі всіх невинно убієнних, покрила Своїм Омофором усіх постраждалих від нічного обстрілу нашої столиці. Щоб Пресвята Богородиця врозумила всіх, хто здатний припинити це безумство.
Дорогі брати і сестри!
День Успіння Божої Матері завжди був особливо шанованим нашим боголюбивим народом. Це традиційно престольне свято наших головних українських святинь — трьох Свято-Успенських Лавр і численних храмів. Це постійне нагадування про те, що світло завжди сильніше темряви, а Христова любов міцніша за саму смерть. Хай наші серця завжди відповідають смиренною згодою на кожний Божий поклик, преображаючи всі грані нашого життя енергією Його благодаті.
Зі святом Успіння Пресвятої Богородиці!
З Пасхою Божої Матері!