Дорогі брати та сестри!

Сьогодні Свята Православна Церква звершує урочистий і древній чин Воздвиження Хреста Господнього. На очах у всього народу архієрей високо підносить Чесне Древо Хреста, осіняючи ним усі сторони світу. А в центрі православних храмів покладається прикрашений квітами Хрест для поклоніння вірних. Це не просто гарний обряд, а жива проповідь про те, що Хрест — центр нашого життя, нашої історії й усього світоустрою. Він поєднує небо і землю, час і вічність, минуле, сучасне й майбутнє.

Через древо пізнання добра й зла людина впала, скуштувавши заборонений плід. Через Древо Хреста людство було врятоване: вогняний меч Херувима відступив і, рай знову відкрився всім, хто шукає спасіння. У Хресті — наша перемога над гріхом, дияволом і смертю. Для суєтного й байдужого світу це безумство, «юродство», як писав апостол Павло, але для вірних — сила Божа й зброя проти всякого зла.

Історія свідчить: силою Хреста Господь багаторазово допомагав християнським державам і православним народам. Так було, коли рівноапостольний імператор Костянтин, побачивши на небі знамення Хреста й слова «Цим переможеш», здолав ворогів і поклав початок багатовіковій християнській імперії. Так було й пізніше — коли народи під знаменем Хреста зберігали свою віру і свободу навіть серед найтяжчих випробувань.

Сьогодні ми живемо в епоху нового змагання «честі» й «нечисті». На наших очах влада дедалі жорсткіше переслідує канонічну Українську Православну Церкву: позбавляє її храмів і монастирів, попираючи закони, намагається припинити саме її існування, порушує надумані справи проти архієреїв і священнослужителів. Дійшло до того, що пастирів, покликаних молитовно стояти при Престолі Божому, дедалі частіше силоміць виривають з вівтаря й мобілізують у військо — всупереч здоровому глузду. І все це відбувається в країні, де народ віками зберігав Святе Православ’я.
І ось сьогодні Хрест Христовий знову воздвигається як хоругва, під якою збирається народ Божий, щоб укріпити й наставити нас.

Хрест Господній — це не символ слабкості, а торжество Його перемоги й наша спільна вірність. Якщо ми хочемо справжнього миру й захисту від Бога, ми маємо схилитися перед Ним — не формально, не тільки обрядово, а серцем і щиро. Змиритися, покаятися, відректися від хибних шляхів і стати по-справжньому вірними Христові та Його Церкві. Лише тоді Господь благословить наш народ довгим і міцним миром і, жодна влада пітьми не подолає нас.

Дорогі брати та сестри!

У день Воздвиження Хреста Господнього пам’ятаймо: сам Хрест — це обійми розп’ятого Христа, Який простяг руки, щоб спасти весь світ. Тож нехай і наші серця будуть відкриті Його любові. Нехай непереможна сила Хреста Господнього стане для нас зброєю миру й непорушною перемогою.

Зі святом Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього!