Дорогі брати та сестри!

Сьогодні, в середині Великого посту, Свята Церква виносить на середину храму Животворящий Хрест Господній — щоб зміцнити нас на шляху духовного подвигу.

Хрестоношення — це не виняткова доля обраних праведників. Це природний шлях кожного християнина, заповіданий нам Самим Господом нашим Ісусом Христом. І архієреї, і священники, і миряни — всі ми покликані не шукати легких обхідних доріг, а вчитися смиренно нести свій життєвий хрест.

Християнство — це не релігія комфорту. Це найважча праця духовного життя. Недарма давні подвижники казали: «Дай кров — і отримаєш Дух».

Господь попускає кожному з нас хрест під силу. Але цей хрест ніколи не буває випадковим. Він даний нам для спасіння, для очищення серця і для того, щоб людина навчилася довіряти Богу.

На своєму хресному шляху особливо важливо зберігати духовне тверезомислення. Коли людина впадає в гординю і самовільно бере на себе чужий, непосильний хрест — стається біда. Ми бачимо це і в історії, і в нашому сучасному житті: коли власна воля людини ставиться вище за волю Божу і починає видаватися за подвиг.

Християнин покликаний смиренно нести саме той хрест, який попущений йому Богом.
Так, цей хрест ніколи не буває легким. Але в його несенні ми не залишаємося одні. Наш милосердний Господь завжди поруч: Він зміцнює нас, умудряє, підтримує у хвилини слабкості та відчаю. Він допомагає нам донести наш хрест до кінця.

І тому не будемо впадати у відчай. Євангеліє відкриває нам велику істину: за темрявою і самотністю Голгофи неминуче йде світло Воскресіння.

Нехай Животворящий Хрест Господній зміцнить нас на шляху Великого посту.
Бажаю всім нам сил, терпіння і невичерпної Божої допомоги у проходженні решти днів Святої Чотиридесятниці.

Зі святом!
Поклоняємося Страстям Твоїм, Христе!