Дорогі брати та сестри!

Сердечно вітаю вас зі святом перенесення мощей святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця!

Щовесни це свято повертає нас до однієї дивовижної події: у 1087 році жителі італійського міста Барі вирушили за море, щоб врятувати велику святиню від наруги. Промисел Божий береже Своїх угодників — і часом веде до цього найнесподіванішими шляхами.

Святитель Миколай не залишив після себе богословських трактатів. Лише живе свідчення, написане вчинками.

Ми пам’ятаємо, як він став між катом і невинно засудженими — і зупинив страту. Як під покровом ночі кинув золото у вікно збіднілому батькові — таємно, безіменно, зберігаючи чужу гідність. Людська «допомога» нерідко принижує або робить людей боржниками. Його милосердя було іншим: людина славила лише Бога.

Коли вірність своїй вірі починають виставляти провиною, а прагнення миру — слабкістю, образ святителя Миколая нагадує: твердість в істині й милосердя до людини не суперечать одне одному. Він був непохитний у захисті істини — і безмежно милосердний до людини. Не до гріха — до людини. Саме це робило його допомогу зцілюючою, а не принизливою.

Сьогодні, коли наш народ, наша Церква і наша земля проходять через найтяжчі випробування, ми знову тягнемося до нього — до того, хто читає скорботу просто із серця, не вимагаючи довгих пояснень, хто приходить раніше, ніж ми встигаємо попросити.

Вірю: він чує нас і невідступно клопочеться за нас перед Богом.

Нехай за його святими молитвами Господь збереже нашу Церкву, укріпить усіх, хто несе свій хрест, і дарує нашій землі довгоочікуваний мир.

Зі святом, дорогі брати і сестри!