06 Грудня 2023
Сьогодні ми вшановуємо пам'ять святого благовірного князя Новгородського, Київського і Володимирського Олександра, прозваного Невським, — останнього з князів, який навіть у надскладних умовах намагався зберегти єдність Русі та врятувати Православну віру.
Це була воістину велика людина, багата на численні таланти — лідера, полководця, дипломата, керівника, благодійника. Але головне — він володів непохитною щирою вірою Христовою.
Князя палко любили та шанували наші предки протягом багатьох століть. Тож не дивно, що його образ завжди був близький багатьом володарям, які вбачали у князі ідеал правителя. І навіть те, що зараз деякі можновладці намагаються очорнити його ім'я і зректися, викресливши з історії, свідчить, що святий Олександр Невський не залишає байдужими нікого навіть через 760 років після завершення свого земного шляху.
Праправнук ще одного святого благовірного князя — Володимира Мономаха, — син київського князя Ярослава, Олександр жив у надважкі часи. Будучи й сам протягом чотирнадцяти років Великим князем Київським, Олександр намагався врятувати й об’єднати Русь після найбільшої трагедії Середньовіччя.
Розорена, позбавлена колишньої своєї величі Древня Русь втратила у битвах своїх найкращих синів та лежала в руїнах після вогняного вихору навали Орди. Лише деякі землі вціліли, затиснуті між повзучою агресією хрестоносних лицарів з заходу та жадібним, безжальним пануванням ханів зі сходу.
Щоб вберегти Свій боголюбивий народ від непоправної катастрофи, Господь обрав героя, який зумів, відважно б’ючи одних ворогів і мудро стримуючи натиск інших, дати людям можливість перепочити й відновитися.
У тій безпорадній ситуації князь Олександр прекрасно розумів, що надія на відродження могла бути тільки в народу, який вижив, а не весь поліг у нескінченних битвах з незрівнянно сильнішими супротивниками. Що шанс на новий старт міг отримати лише народ, який зберіг на своїй землі, у своїх сім'ях, у своїх серцях головний внутрішній стрижень і запоруку свободи — віру батьківську, православну, що об’єднує всіх.
Пройшовши через самоприниження під час неодноразових поїздок до Орди, по краплині віддаючи всього себе заради співвітчизників, благовірний князь за життя не звільнив свій народ від жорстокого татаро-монгольського ярма та принизливої данини, але зумів виростити й зберегти той потенціал, що допоміг вибороти свободу його онукам.
Сьогоднішнім політикам варто було б не воювати з минулим, а вчитися у нього мудрості, турботі про народ і про державні інтереси. І приклад святого благовірного князя Олександра в цьому сенсі дуже показовий.
Якщо в Україні буде знищено демографію та економіку, якщо країна буде розташовуватися на випаленій землі, розділена за мовною, віросповідною, культурною ознаками, вона в наш жорстокий і прагматичний вік уже не зможе піднятися з колін. Потрібно якомога швидше зупинити цей безжалісний конвеєр смерті.
Якщо ми не одумаємося, на нашій землі житимуть інші. Молитвами святого князя Олександра нехай не буде так!
Я вірю в мудрість нашого народу і нескінченну милість Божу.
Всі новиниЦе була воістину велика людина, багата на численні таланти — лідера, полководця, дипломата, керівника, благодійника. Але головне — він володів непохитною щирою вірою Христовою.
Князя палко любили та шанували наші предки протягом багатьох століть. Тож не дивно, що його образ завжди був близький багатьом володарям, які вбачали у князі ідеал правителя. І навіть те, що зараз деякі можновладці намагаються очорнити його ім'я і зректися, викресливши з історії, свідчить, що святий Олександр Невський не залишає байдужими нікого навіть через 760 років після завершення свого земного шляху.
Праправнук ще одного святого благовірного князя — Володимира Мономаха, — син київського князя Ярослава, Олександр жив у надважкі часи. Будучи й сам протягом чотирнадцяти років Великим князем Київським, Олександр намагався врятувати й об’єднати Русь після найбільшої трагедії Середньовіччя.
Розорена, позбавлена колишньої своєї величі Древня Русь втратила у битвах своїх найкращих синів та лежала в руїнах після вогняного вихору навали Орди. Лише деякі землі вціліли, затиснуті між повзучою агресією хрестоносних лицарів з заходу та жадібним, безжальним пануванням ханів зі сходу.
Щоб вберегти Свій боголюбивий народ від непоправної катастрофи, Господь обрав героя, який зумів, відважно б’ючи одних ворогів і мудро стримуючи натиск інших, дати людям можливість перепочити й відновитися.
У тій безпорадній ситуації князь Олександр прекрасно розумів, що надія на відродження могла бути тільки в народу, який вижив, а не весь поліг у нескінченних битвах з незрівнянно сильнішими супротивниками. Що шанс на новий старт міг отримати лише народ, який зберіг на своїй землі, у своїх сім'ях, у своїх серцях головний внутрішній стрижень і запоруку свободи — віру батьківську, православну, що об’єднує всіх.
Пройшовши через самоприниження під час неодноразових поїздок до Орди, по краплині віддаючи всього себе заради співвітчизників, благовірний князь за життя не звільнив свій народ від жорстокого татаро-монгольського ярма та принизливої данини, але зумів виростити й зберегти той потенціал, що допоміг вибороти свободу його онукам.
Сьогоднішнім політикам варто було б не воювати з минулим, а вчитися у нього мудрості, турботі про народ і про державні інтереси. І приклад святого благовірного князя Олександра в цьому сенсі дуже показовий.
Якщо в Україні буде знищено демографію та економіку, якщо країна буде розташовуватися на випаленій землі, розділена за мовною, віросповідною, культурною ознаками, вона в наш жорстокий і прагматичний вік уже не зможе піднятися з колін. Потрібно якомога швидше зупинити цей безжалісний конвеєр смерті.
Якщо ми не одумаємося, на нашій землі житимуть інші. Молитвами святого князя Олександра нехай не буде так!
Я вірю в мудрість нашого народу і нескінченну милість Божу.
по темі