Більшовизм може мати багато проявів. Більшовизм – це не тільки публічне шанування Леніна і Маркса. Це – насамперед – стиль та методи. Елементи військового комунізму – боротьба з релігією, репресії проти інакодумців, пошук ворогів і водночас колосальний непрофесіоналізм – це складові практики більшовизму. І ті, хто активно перейменовують вулиці, названі на честь більшовиків, самі можуть бути справжніми більшовиками за своєю суттю.
 
Рішення української влади відібрати в Української Православної Церкви її головну святиню – Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру – є нічим іншим, як справжнісіньким проявом більшовизму. Саме більшовики двічі упродовж ХХ століття намагалися закрити Лавру, заборонити в ній богослужіння та вигнати з Лаврської обителі ченців.
 
До приходу до влади більшовиків Києво-Печерська лавра належала Церкві. Більшовики націоналізували комплекс та перетворили його на музей. Після 1988 року держава не повернула Лавру у повну власність Церкви, а почала здавати в оренду – довгострокову, потім безстрокову, але все одно оренду. У цьому виявився рудимент радянського часу. Нові більшовики вирішили знову відібрати Лавру як уже робили це у 1926 та 1961 роках.
 
Історичні паралелі часом вражають. У 1926 році рішення про виселення ченців з Лаври приймалося на основі клопотання керівництва штучно створеної більшовиками «обновленської церкви» – зручного інструменту в руках комуністів для спроби знищення Православ'я. Нині ми знову бачимо, як для боротьби із Православ'ям використовують штучно створену «церкву».
 
Більшовицькі традиції успадковуються у повному обсязі. Не випадково у щойно відібраному Трапезному храмі Лаври влада одразу ж влаштувала рок-концерт. Також не випадково один із високих чиновників заявив про бажання влаштувати в Лаврі музей та господарські приміщення – фактично як за більшовиків. Але виникає запитання: чи ви давно були в лаврських музеях? Ви бачили, в якому жахливому стані перебувають експозиції? Вони ж абсолютно не відповідають нинішньому рівню розвитку музеїв у світі. Який музей хоче збудувати влада? А стан самих будівель? Порівняйте стан Верхньої Лаври, яка перебуває під контролем держави, та Нижньої, куди постійно вкладала кошти УПЦ. Можна прогнозувати, що незабаром і Нижня Лавра перейде в таке ж запустіння, як і Верхня.
 
На наших очах розгорнулася справжня драма – цинічна та жорстока за своєю суттю. Її мета – спроба знищити УПЦ. Подіям навколо Лаври передувала низка інших акцій: обшуки в храмах, сфабриковані справи проти вищого духовенства, явно підтасовані «докази». Виявляється, це цілком можлива практика в ХХI столітті. Представники влади спробували незаконно з порушенням чинного законодавства розірвати договори з Церквою щодо користування комплексом Лаври. Спочатку відібрали храми на території Верхньої Лаври, тепер заявили претензії на Нижню Лавру.
 
На президентських виборах 2019 року 95% парафіян УПЦ віддали свої голоси за президента Зеленського, сподіваючись, що він принесе мир і стабільність, зупинить гоніння на Церкву, розпочаті за його попередника. Він обіцяв, що не буде втручатися у справи Церкви. Сьогодні президент ще раз показав, що він просто обдурив виборців. І обдурив уже не раз.
 
Саме президент Володимир Зеленський несе основну особисту відповідальність за ситуацію довкола Лаври. Саме від нього виходила ініціатива боротьби з Українською Православною Церквою. На жаль, він ухвалює важливі державні рішення так, начебто знімає четвертий сезон серіалу «Слуга народу» – не помічаючи, що тепер уже немає права на помилку та другого дубля не буде. А кров та сльози не бутафорські, а справжні.
 
Спроба членів Синоду УПЦ поспілкуватися із президентом закінчилася моральною перемогою Церкви. Виявилося, що президентові нема чого сказати владикам, у нього просто відсутні аргументи для виправдання своїх дій. Він просто відмовився від зустрічі.
 
Коли Намісник Лаври – Владика Павло – виступив із критикою політики президента щодо Церкви, проти Владики було порушено кримінальну справу за статтею «розпалювання релігійної ненависті». Але постає питання: хто ж насправді розпалює ненависть між конфесіями? І чому немає кримінальних справ проти представників команди президента, які закликають до фізичного усунення представників УПЦ? Адже зрозуміло, що релігійні конфлікти в Україні насамперед справа рук політиків, які старанно підігрівають міжконфесійні протиріччя до рівня відкритого протистояння.
 
У подіях навколо Лаври очевидна вина ще однієї людини – Константинопольського Патріарха Варфоломія, який і затіяв релігійну смуту в Україні, організувавши розкольницьку церкву. У своєму бажанні стати «східним Папою» Патріарх Варфоломій пішов на дії, що ведуть до розколу Православ'я у світовому масштабі. Патріарх Варфоломій у липні 2018 року обіцяв, що ніколи не завдасть болю Українській Православній Церкві. Пройшло лише кілька років і, як і Зеленський, він забув про свої обіцянки. За наявною інформацією, влада розглядає можливість передачі незаконно відібраної Лаври у пряме підпорядкування Патріарха Варфоломія. Влітку 2022 року його представники вже неформально пропонували УПЦ добровільно передати під управління Константинопольського Патріархату Києво-Печерську Лавру та Київську Духовну Академію.
 
Нині на підтримку Української Православної Церкви виступають багато ієрархів інших Православних Церков. До Патріарха Варфоломія звернувся один із найавторитетніших релігійних діячів, Католікос-Патріарх Грузинської Православної Церкви Ілля II. Звернулися Предстоятель Сербської Православної Церкви, єпископи та духовенство Болгарської Православної Церкви та інші. Патріарх Варфоломій мовчить і його мовчання красномовно свідчить про залучення до конфлікту.
 
Показово, що тисячі віруючих прийшли до Києво-Печерської Лаври, щоби захистити її. Прийшли, незважаючи на максимальні обмеження доступу православних до своєї головної Святині. Прийшли не за гроші, не з примусу, а за своєю щирою вірою. Влада намагалася залякати віруючих. По всій Україні почали вручати повістки священикам та найактивнішим мирянам. Паломникам заважали здійснювати поїздки до святинь: організовували перевірку автобусів, допити. Радикали різних мастей загрожують УПЦ кривавим сценарієм. Один із членів команди Зеленського відверто заявив про необхідність фізичного усунення православних священиків та активних мирян. Нам відомо про підготовку провокацій з метою звинуватити у їхній організації Церкву.
 
І попри це люди йдуть до Лаври. Ідуть за покликом серця. Чесні люди є і у владі, і у судах. І ми бачимо це – незважаючи на тиск системи на цих людей та вимоги ухвалити ті чи інші злочинні рішення.
 
Нещодавно Хресні ходи, організовані Українською Православною Церквою, збирали до 300 тисяч віруючих, для яких це не було даниною моді, а навпаки. Вже тоді влада на повну силу перешкоджала проведенню мирних ходів віруючих. Звичайно, будь-яке звернення Владика до віруючих могло б зараз вивести на захист Церкви величезну кількість православних. Але в умовах війни Священноначальність Церкви виявляє максимальну відповідальність перед своєю країною та своїм народом. На жаль, влада таких моральних запобіжників не має. Вона не має почуття відповідальності перед громадянами.
 
Подивіться символіку подій. Чи випадково дії захоплення Лаври збіглися з Великим Постом – часом молитви та духовного очищення? Натомість православних кидають у пристрасті, змушуючи думати не тільки про майбутнє Воскресіння Господнє. Замість спокою та зосередженості в нас намагаються розбудити гнів. Чи не випадково єдиний із монастирської братії, який погодився перейти на бік розкольників, зробив свій вчинок у середу – адже саме в середу Юда зрадив Христа?

У протистоянні, ініційованому владою, вже перемогла Церква. Перемогла морально, бо показала небажання прогинатися та йти на компроміси у питаннях віри та канонів. І показала, наскільки великою є її підтримка серед віруючих.
 
У нинішніх умовах Церква має намір і надалі захищати свої права у судах, у тому числі міжнародних, у суспільному просторі, у медіапросторі. На Церкву спробували звести наклеп і відібрати у нас те, що належить нам по праву – ми змушені захищатися і захищати своїх віруючих, своїх подвижників. Впевнений, і це випробування наша Церква пройде з честю, і лише посилиться.
 
В умовах, що склалися, коли влада абсолютно беззаконно, з порушенням Конституції та законодавства, вирішила відібрати Лавру і виселити братію – а це понад 200 осіб, і учнів – це ще 300 осіб, викинувши їх на вулицю і позбавивши права на житло, Церква захищатиме і підтримувати кожного ченця, кожного семінариста. Жоден із них не залишиться без підтримки та допомоги.
 
У цих найскладніших умовах бажаю всім нам залишатися вірними канонічній Українській Православній Церкві – лише в ній є спасіння. Гоніння та переслідування справжніх християн лише зміцнюють у вірі. А тим, хто приймає неправедні рішення та організовує гоніння, якраз згадати рядки класика:
 
«Але є і божий суд, нагрудники розпусти!
Є грізний суд: він чекає;
Він не доступний дзвону злата,
І думки, і справи він знає наперед».