Дорогі брати та сестри!

Сердечно вітаю вас з великим дванадесятим святом Стрітення Господнього!

Слово «Стрітення» означає «Зустріч». У цей день Церква згадує, як Пресвята Богородиця принесла у храм Богодитя Христа, а праведний старець Симеон прийняв Його на свої руки. Так відбулася зустріч людства зі своїм Спасителем — завершення очікувань Старого Завіту і початок нової епохи євангельської благодаті.

Вражаюче, але ця найвеличніша подія історії сталася не під звуки урочистостей і не на очах у натовпу. Вона звершилася в тиші Єрусалимського храму. Так само тихо, як і в ніч Різдва, Син Божий входить у світ. І впізнати Його може лише той, чиє серце очищене від метушні та гордині.

За переказами, старець Симеон чекав на цю зустріч довгі десятиліття. Його життя — урок терпіння і довіри до Бога. Він не вимагав негайних відповідей, не квапив час, а зберігав вірність Божественному Слову. Сьогодні, коли багато сердець виснажені тривогою, нам особливо бракує цього смиренного терпіння. Ми хочемо швидких рішень, але у Бога — Свій час для кожного дива.

Цього року свято Стрітення промислительно збіглося з Неділею про Страшний Суд. На порозі Великого посту Свята Церква нагадує нам просту і грізну істину: Зустріч з Богом неминуча для кожного. І якщо сьогодні, у свято Стрітення, Він приходить до нас як Милосердний Спаситель, то в кінці часів ми постанемо перед Ним як перед Праведним Суддею.
Про це варто замислитися всім нам, але особливо тим, кому дано більше влади і відповідальності. Адже за кожну думку, за кожне слово і, головне, за наші діла — нам доведеться дати відповідь перед Богом і всім всесвітом, і жодні земні статуси, вагомі причини та виправдання там не матимуть сили.

Але поки ми дихаємо, поки сонце ще встає над нашими головами — не пізно все змінити. Двері покаяння відчинені. Ще не пізно виправити шляхи свої, припинити творити зло і постаратися примиритися з Богом і людьми.
Щоб ця Зустріч стала для нас радістю, а не осудом, необхідно головне — зберегти в собі людину. Як казав Патріарх Павло Сербський: «Бог нас створив людьми і просить, щоб ми ними і залишалися». У важкі часи це особливо важко — не озлобитися, не впустити в серце руйнівну ненависть, не втратити здатність любити.
Нехай світло, яке побачив праведний Симеон, просвітить наші серця, розвіє морок зневіри і зміцнить нас у вірі та вірності.

Молитовно бажаю кожному з вас миру в душі, стійкості та надії на спасіння.

Зі святом!