Неділя перед Великим постом зветься Прощеною.

Перед тим як увійти в святий і рятівний час покаяння та очищення, час, який наближає нас до Великодня земного та небесного, Церква закликає нас до прощення та примирення.

Вміти прощати і намагатися жити у мирі – пряма євангельська настанова. Без такого простого і водночас складного подвигу не досягти порятунку душі. Без прощення неможливо мирно йти життям з оточуючими нас людьми. Без взаємного прощення та примирення ніколи не побудувати нам щасливе та благополучне суспільство.

Будь-яка війна, ворожнеча, злість і ненависть – це наслідок гріхопадіння, диявольської гордині, духовної сліпоти. Це шлях, що веде до пекельної прірви, до самознищення, зрештою – до смерті.

Для того, щоб вирватися з цього вогняного полону, очевидно, слід рухатись у протилежному напрямку. І цей шлях вказав Господь та Спаситель наш Ісус Христос.

Це шлях вирощування миру у своєму серці. Це шлях смирення перед Богом та Його законами буття, примирення із самим собою та з нашими ближніми. Це шлях покаяння та прощення.

Святитель Микола Сербський писав: «Перемога у війні зумовлена покаянням. Переможе той народ, який, покликаний на війну Божим Промислом, покається раніше за інших і, закликавши до Бога, виправить свої гріхи…»

Покаятися перед Богом, пробачити – значить все забути. Покаянням ми калібруємо свій духовний компас, повертаємо собі тверезість погляду на себе та навколишній світ.

А пробачити – значить заради тріумфу миру припинити тягнути за собою з минулого руйнівний арсенал образ, хай навіть справедливих, сьогоднішнього дня.

Це означає подарувати надію на красу і щастя завтрашньому дню і всім, хто буде в ньому жити.

Для цього всім нам потрібно покаятися і стати на шлях прощення.
Пробачимо один одного, щоб і Бог нас усіх пробачив.
Амінь!