Сьогодні, перед самим початком Великого посту, ми згадуємо вигнання з Раю нашого спільного праотця Адама. Зроблена ним одного разу трагічна помилка — первородний гріх — зачинила надовго браму Едему, позбавила його та всіх нас Небесної Вітчизни. Розділила дітей Адама на тих, хто, як лагідний і праведний Авель, став на коліна, просячи милості й прощення в Господа, і тих, хто, як гордий і жорстокий Каїн, повернувся до Бога спиною та здійняв руку на єдинокровного брата.
Відтоді усе людство, все творіння земне «сукупно стогне та мучиться», як писав святий апостол Павло. І це страждання було б нескінченним та абсолютно безнадійним, якби не обітниця Божа про народження та спокутну жертву Христа-Спасителя.
Саме на цей день Свята Церква встановила також Прощену Неділю.
Прощення та примирення — необхідні умови для початку спасительного покаянного шляху, для повернення до втраченого Раю. «Бо якщо ви прощатимете людям їхні гріхи, то пробачить і вам Отець ваш Небесний, а якщо не будете прощати людям їхні гріхи, то й Отець ваш не пробачить вам гріхів ваших» (Мф. 6:14–15).
Великий піст, який розпочнеться вже завтра, — це особливий час покаяння, тобто глибокого самоаналізу та виправлення за допомогою божественної благодаті, шлях нашого духовного очищення й відродження, сходження до святої та світлої Пасхи Христової.
Уся історія людства від самого початку свідчить про те, що ворожнечу між нами продукує гріх, з яким необхідно невпинно боротися.
Вміти прощати — це аж ніяк не слабкість, це - велика сила, що змінює на краще.
Усвідомлювати свої помилки та визнавати їх дуже важливо для кожної людини, особливо — наділеної владою. Адже за гріхи та помилки можновладців страждають і розплачуються мільйони простих людей. Тому це накладає на тих, хто отримав владу, величезну відповідальність за кожне рішення та кожен крок.
На жаль, з вуст політиків дуже рідко звучать слова вибачення й слова каяття. Вони зазвичай придумують величезну кількість аргументів, щоб виправдати будь-які свої вчинки. Ці виправдання потім лягають в основу історичних концепцій. Але чи здатні вони воскресити загиблих? Залікувати душевні рани скривджених? Виправити несправедливість? Повернути вирвані з життя роки та втрачене здоров'я? І вже точно вони не будуть аргументом для Господа.
Мені б дуже хотілося, щоб ті, хто перебуває сьогодні на вершині слави та влади, усвідомили та визнали свої помилки, щоб вони почали докорінно змінювати ситуацію, щоб їм хоч раз у житті вистачило сміливості й совісті попросити вибачення за те, що ми пережили та переживаємо в ці важкі та трагічні дні.
Від щирого серця я прошу вибачення сьогодні у всіх за все зроблене та не зроблене мною, за все, чим когось колись образив, за те, що комусь вчасно не зміг допомогти.