Народний депутат в ексклюзивному інтерв’ю розповів «Сегодня» про святкування в Києві 1030-річчя Хрещення Русі, чому буде присвячено багатотисячний молитовний хід, як сам прийшов до твердої віри й чому більше не полює

– Вадиме Владиславовичу, у суботу всі православні святкують 1030-ту річницю Хрещення Русі. Розкажіть, як людина, що вірить у Бога й багато робить для церкви, як заплановано провести це свято в Україні, зокрема, у Києві?

– Це велике свято завжди відзначали в Україні дуже широко, особливо якщо це дата кратна п’яти років. Наприклад, на святкування 1025-річчя до нас приїжджали шість патріархів. Зараз, з огляду на складну ситуацію в Україні, патріархів серед гостей не буде. Водночас уточню, що інформація, нібито предстоятелі помісних церков проігнорували запрошення з України, є неправдивою. Блаженніший митрополит Онуфрій їх і не запрошував, а попросив прибути лише представників усіх помісних церков. Приїдуть майже всі на рівні архієпископів і митрополитів, за винятком двох церков.

Святкування наша свята канонічна Українська православна помісна церква почне сьогодні, 27 липня, на Володимирській гірці. Там буде відслужено молебень за мир і злагоду в Україні, який очолить Блаженніший митрополит Онуфрій. Делегація Вселенського патріархату з Константинополя прилітає трохи пізніше початку молебню, тому в церемонії на Володимирській гірці вони не братимуть участі. Потім, сьогодні ж, відразу після молебню, ієрархи, священики і віряни пройдуть хресним ходом від Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври. Там відбудуться святкові богослужіння, які закінчаться 28 липня.

Гадаю, що в хресному ході візьме участь дуже велика кількість вірян, які під час ходи з іконами й корогвами будуть молитися Богу, Богородиці та Києво-Печерським святим, щоби вони дарували нам мир, злагоду та спокій у країні. Щоби припинилася війна на Південному Сході України, у якій щодня гинуть українці.

– Чи очікуєте ви конфлікти під час ходу?

– На жаль, деякі представники влади не тільки не підтримують наш хресний хід, але навіть намагаються перешкодити його організації. Така інформація надходить до оргкомітету з проведення 1030-річчя Хрещення Русі. Я, як народний депутат України, надіслав щодо цього депутатські звернення до ГПУ, СБУ та МВС. Хоча МВС якраз дуже конструктивно співпрацює з представниками митрополії щодо забезпечення безпеки під час проведення хресного ходу. У поліції є досвід такої роботи. Наприклад, 2016 року, коли звучали погрози на адресу хресного ходу, правоохоронці зуміли гарантувати безпеку. Ми очікуємо, що так буде і цьогоріч. Загрози з боку певних угруповань надходять, наприклад, про блокування Києво-Печерської лаври. Але я б не радив їм так чинити. У ході, гадаю, візьмуть участь понад 100 тисяч осіб, мирних, з дітьми, заважати їм не варто. Нехай краще приєднуються до ходу. Та і взагалі на цьому молитовному ході сьогодні раді бачити всіх, хто хоче країні миру, стабільності та злагоди, незалежно від ідеологічних поглядів і політичних пристрастей. Це ніякий не політичний хід, тут немає партійних прапорів, а є єдиний прапор – Христос.

– Яка ваша особиста участь в організації хресного ходу? Ви член оргкомітету?

– Ні, офіційно серед організаторів не перебуваю. Але багато спілкуюся з ієрархами нашої церкви, як можу допомагаю в організації святкування річниці Хрещення Русі. Не як депутат, а як один із мільйонів вірян нашої церкви. І сам братиму участь у хресному ході, як роблю це щороку. Вважаю це своїм, нехай невеликим, внеском у справу просування миру в Україні.

– Ще одне питання, пов’язане з релігією. Відомо, що наша влада звернулася до патріарха Константинопольського з проханням про отримання томосу, тобто дозволу на отримання автокефалії для Української православної церкви. Чи варто очікувати, на ваш погляд, такого дозволу?

– У нас церква відділена від держави, тому таке звернення має іти від Помісного Собору канонічної православної церкви. Але для початку треба подолати розкол у православній церкві країни, бо в іншому разі автокефалія не дарується. Потім, як уже сказав, якщо в церкви є бажання автокефалії, збирається Помісний Собор, і на ньому приймається звернення до матері-церкви з таким проханням. У церкви є свої закони, їм уже понад 2000 років, й інших трактувань не може бути. До того ж за цими законами, якщо навіть українська церква отримала б дозвіл на автокефалію, він має бути схвалений усіма православними церквами світу. І тоді автокефалія набуде чинності. Втім, нинішній статус нашої канонічної церкви – практично автокефалія, ми ні від кого не залежимо ні в організаційно-адміністративному, ні у фінансовому плані. Патріарх Константинопольський Варфоломій – мудра людина, тому я впевнений, що отримання томосу в такій ситуації неможливо, і його не буде ні зараз, ні через рік.

– Який храм в Україні вам найбільш духовно близький? Є улюблена церква? А домашня або домова церква є?

– Улюбленої церкви немає, я молюся в будь-якому храмі, який близький до місця, де перебуваю. Але, звичайно, одним зі стовпів світового православ’я й духовним серцем України є Києво-Печерська лавра. Домашній церкві в мене поки немає. Може, колись, дасть Бог, буде. Нині ж мені вистачає кімнати, де я можу помолитися.

– Ви часто молитеся в храмах?

– Намагаюся не пропускати церковних свят, обов’язково ходжу на недільну молитву. Навіть якщо я на відпочинку, намагаюся знайти церкву в радіусі хоча б 100 кілометрів і поїхати туди на недільне богослужіння.

– Як ви стали людиною такої глибокої віри? Був якийсь поштовх?

– Ну, глибокої віри чи ні, не мені судити… Поштовху не було. Просто років 20 тому я потрапив у відомий усьому православному світу монастир Оптина пустинь. Пробув там три дні й поїхав звідти іншою людиною. Віра торкнулася мого серця. Це, звичайно, був лише перший крок, по-справжньому до віри люди приходять не відразу. Без роботи над собою можна просто забути те відчуття, яке отримав тоді. Дотримання Божих заповідей – шлях нелегкий, насамперед тому що це боротьба із самим собою. Важчої боротьби, ніж із власними гріхами, пристрастями, просто немає. Зате коли в тебе в душі мир, це особливий стан, ціннішим за нього не буває нічого. Намагаюся його не втрачати. Звичайно, у наш час зберегти мир у серці дуже непросто. Буває, захльостують сплески емоцій, спокус… Допомагає з цим боротися молитва.

– Якщо є вільний час, як його проводите? Чи є хобі? Може, книги або, скажімо, рибалка?

– Вільний час, якщо він є, намагаюся проводити із сім’єю. А читаю, коли можливо, Святе Письмо або повчання святих отців.

Рибалити люблю, але рибалкою не є. Можу на відпочинку порибалити, наприклад, на озерах. Колись захоплювався полюванням, особливо на пернату дичину – качку, перепілку, куріпку. Але мене висвятили в іподиякони, і полювати вже не маю права. А рибу ловити можна.