Відновлення промисловості, нова індустріалізація країни, відновлення традиційних економічних і політичних зв’язків — ось єдиний шлях для України. Створення нових робочих місць, достаток, безпека та духовність — ось єдино можлива ідеологія для України. А все інше потрібно викинути на смітник історії.

Уряд вкотре рапортує, що в нас усе прекрасно, все гаразд, зміцнюємося, ростемо, демонструємо позитивну динаміку.

Як у бородатому анекдоті зі сталінських часів: «жити стало краще, жити стало веселіше, шия стала тонша, але трохи довша».

Без удаваної скромності можу сказати, що я один із найбільших у країні промисловців і роботодавців. Підприємства нашої групи є бюджетотвірними. В українській промисловості я, як кажуть, з головою ось уже двадцять років. І я абсолютно не бачу жодних позитивних тенденцій.

Більше того, усі показники не просто тривожні, вони кричущі. За два роки ми втратили чверть промисловості. Валовий внутрішній продукт упав. Експорт у доларовому еквіваленті зменшився удвічі. Як наслідок — сотні тисяч висококваліфікованих фахівців виявилися без роботи та змушені шукати її в інших країнах. Мільйони сімей опинилися за межею бідності.

Приклади такого безпрецедентного обвалу, геноциду власної економіки є поодинокими в сучасній історії. І все це наслідок згубної економічної політики й шаленого популізму чинної влади. Країну ведуть у прірву, з якої вона вже ніколи не підніметься, якщо зараз не вжити екстрених заходів.

Переконаний, відновлення економіки і промисловості неможливе доти, поки на Донбасі тривають військові дії, поки йде неоголошена війна. Тому сьогодні основне завдання — будь-якою ціною домогтися миру. Також необхідно зняти блокаду та відновити економічні й соціальні зв’язки з Донбасом, відновити зв’язки з традиційними ринками — насамперед із країнами СНД. Це і є шлях до відновлення економіки та промисловості. Без цього ми перетворимося з колись потужної індустріальної держави на країну третього світу, таку собі бурякову республіку.

Відверто кажучи, я не вірю в те, що нинішня бездарна влада може змінити економічний і політичний курс країни, і якимось чином поліпшити ситуацію. А отже, вихід один — перевибори парламенту, формування професійного уряду, зміна Конституції. І тільки після цього можна говорити про можливі позитивні зміни в економіці, тільки після цього можна сподіватися, що в країні після двох із половиною років свавілля нарешті буде наведено лад.