28 Квітня 2024
Сьогодні ми відзначаємо Вхід Господній до Єрусалиму, або як називають ще це свято — Вербну неділю.
У ньому переплетені радість мінливої настроєм юрби та та, що стискає серце, духовна напруга Спасителя, Який добровільно та смиренно йде на смерть.
"Осанна Сину Давидовому!" — вигукують старі й малі, люди махають пальмовими гілками, стелять свій одяг під ноги віслюка, на якому Господь в'їжджає у древнє місто.
Вони так довго чекали на того, хто візьме на себе всю несправедливість, усі біди й негаразди та, позбавить від них. Хто скине ярмо окупантів і звільнить свій народ. Хто поверне йому колишні велич і славу.
Христос бачить ці обличчя та душі й вже чує одностайне "Розіпни! Розіпни Його!" — страшні слова, які дуже скоро прокричать ті самі люди.
Як важко, напевне, знати майбутнє так само чітко, як сьогодення. Як по-людськи нестерпно бачити за зовнішнім захватом справжню картину того, що відбувається, розуміти глибинний сенс подій і невідворотність руйнування ілюзій, та все ж таки, йти вперед.
Усе в цьому світі не нове та має властивість повторюватися. Земна слава минає швидко: щойно кричали "Осанна", а вже за кілька днів, прибивають до хреста та ділять одяг.
І якщо хтось раптом вирішує, що він усе прорахував, що все та всі під наглядом та контролем, — раптово, піщаний замок самовпевненості починає руйнуватися. Бо правда завжди перемагає брехню і, все таємне, рано чи пізно стає явним, адже у будь-якій історії останнє слово завжди залишається за Богом. Про це ніколи не варто забувати всім людям, перш за все тим, хто наділений владою, яка за визначенням, є тимчасовою.
Події Входу Господнього в Єрусалим, які ми згадуємо та переживаємо знову та знову, одночасно радісні й сумні. Вони ставлять перед кожним запитання: а де я в цій події?
Чи з тими, хто радіє щиро, як це робили діти? Чи з тими, хто сьогодні з Христом з розрахунку на особисту вигоду, а завтра від Нього відвернеться? З тими, хто помилився, прийнявши Христа за іншого? З тими, хто через заздрість, замишляє вбити Його? Чи все ж із тими, хто поруч та пройде з Ним увесь шлях до Голгофи?
Вербна неділя, як Золоті ворота Єрусалима, відкриває перед нами весь сутінок Страсної седмиці — великих днів, у які Господь звершив справу нашого спасіння.
Попереду зрада Іуди, встановлення Євхаристії, зрадницький поцілунок, побиття та наруга, темниця, Хрест і Гроб, але найголовніше — попереду Його та наша з вами Перемога — Його славне Воскресіння.
Сердечно вітаю вас зі святом, дорогі брати та сестри!
Бажаю, щоб Христос увійшов і в наше з вами життя. Бажаю всім нам намагатися бути нерозлучними з Ним і ніколи не сумніватися в тому, що Він — Господь миру та Любов, прийшов, щоб узяти на Себе наші скорботи і гріхи та нас спасти. Бажаю усім гідно пройти ці дні, щоб із чистим серцем зустріти світлу Господню Пасху.
Всі новиниУ ньому переплетені радість мінливої настроєм юрби та та, що стискає серце, духовна напруга Спасителя, Який добровільно та смиренно йде на смерть.
"Осанна Сину Давидовому!" — вигукують старі й малі, люди махають пальмовими гілками, стелять свій одяг під ноги віслюка, на якому Господь в'їжджає у древнє місто.
Вони так довго чекали на того, хто візьме на себе всю несправедливість, усі біди й негаразди та, позбавить від них. Хто скине ярмо окупантів і звільнить свій народ. Хто поверне йому колишні велич і славу.
Христос бачить ці обличчя та душі й вже чує одностайне "Розіпни! Розіпни Його!" — страшні слова, які дуже скоро прокричать ті самі люди.
Як важко, напевне, знати майбутнє так само чітко, як сьогодення. Як по-людськи нестерпно бачити за зовнішнім захватом справжню картину того, що відбувається, розуміти глибинний сенс подій і невідворотність руйнування ілюзій, та все ж таки, йти вперед.
Усе в цьому світі не нове та має властивість повторюватися. Земна слава минає швидко: щойно кричали "Осанна", а вже за кілька днів, прибивають до хреста та ділять одяг.
І якщо хтось раптом вирішує, що він усе прорахував, що все та всі під наглядом та контролем, — раптово, піщаний замок самовпевненості починає руйнуватися. Бо правда завжди перемагає брехню і, все таємне, рано чи пізно стає явним, адже у будь-якій історії останнє слово завжди залишається за Богом. Про це ніколи не варто забувати всім людям, перш за все тим, хто наділений владою, яка за визначенням, є тимчасовою.
Події Входу Господнього в Єрусалим, які ми згадуємо та переживаємо знову та знову, одночасно радісні й сумні. Вони ставлять перед кожним запитання: а де я в цій події?
Чи з тими, хто радіє щиро, як це робили діти? Чи з тими, хто сьогодні з Христом з розрахунку на особисту вигоду, а завтра від Нього відвернеться? З тими, хто помилився, прийнявши Христа за іншого? З тими, хто через заздрість, замишляє вбити Його? Чи все ж із тими, хто поруч та пройде з Ним увесь шлях до Голгофи?
Вербна неділя, як Золоті ворота Єрусалима, відкриває перед нами весь сутінок Страсної седмиці — великих днів, у які Господь звершив справу нашого спасіння.
Попереду зрада Іуди, встановлення Євхаристії, зрадницький поцілунок, побиття та наруга, темниця, Хрест і Гроб, але найголовніше — попереду Його та наша з вами Перемога — Його славне Воскресіння.
Сердечно вітаю вас зі святом, дорогі брати та сестри!
Бажаю, щоб Христос увійшов і в наше з вами життя. Бажаю всім нам намагатися бути нерозлучними з Ним і ніколи не сумніватися в тому, що Він — Господь миру та Любов, прийшов, щоб узяти на Себе наші скорботи і гріхи та нас спасти. Бажаю усім гідно пройти ці дні, щоб із чистим серцем зустріти світлу Господню Пасху.
по темі