25 червня — день тезоіменитства Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

Кожне дерево пізнається за плодами. Плоди любові до Бога та ближніх, за словом святого апостола Павла, — це довготерпіння, милосердя, відсутність гордості та самозвеличення. Серце, що любить, не лише не робить ближньому жодного зла, але й навіть не може подумати про це.

Скромний, молитовний образ життя та 10-річне самовіддане першосвятительське служіння на престолі київських митрополитів приваблює до Його Блаженства серця мільйонів людей, які шукають Бога та спасіння. При цьому, Митрополит Онуфрій не затуляє собою Спасителя, але всіма своїми словами та вчинками свідчить про Нього, показуючи нам, що Христос — важливіший, кращий і прекрасніший за все на світі.

Своїм життям він показує: «Ось я йду до мого улюбленого Христа. Бажаєте спасіння — ходімо зі мною». І цей його заклик знаходить живий відгук у душах братів-архієреїв, духовенства та пастви Української Православної Церкви — Церкви, яка нині несе своє служіння в умовах постійних загроз і відкритих гонінь.
У часи найтяжчих випробувань віри, совісті й людяності, в яких нам випало жити, Блаженніший є для всіх нас досвідченим і дбайливим духовним отцем, розсудливим наставником, що показує приклад стійкості та вірності істинній Церкві Христовій.

З сердечною радістю вітаю Його Блаженство з днем небесного покровителя — преподобного Онуфрія Великого, бажаю йому Божої допомоги в несенні нелегкого предстоятельського хреста, міцності духовних і тілесних сил на многая та благая літа служіння!