Дорогі брати та сестри!

Сьогодні Свята Православна Церква згадує трагічний і водночас величний день — Усікновення чесної глави святого славного Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.

Сам Спаситель в Євангелії говорив про нього, що «з народжених від жінок не поставав більший від Іоанна Хрестителя» та ставив його вище від усіх пророків. Він мав особливий дар — виняткову чутливість душі, «внутрішнє вухо», здатне чути голос Божий. Його життя, проведене в усамітненні пустелі, у невпинному пості й молитві, було подвигом аскета, який готував шлях Синові Божому — Спасителю світу. На межі Старого й Нового Заповітів він вийшов до народу з закликом до покаяння і, його слово було подібне до вогню: воно очищало серця, пробуджувало совість, готувало людей до зустрічі з Христом.

Правда часто виявляється незручною для можновладців. У своїх проповідях Іоанн безстрашно викривав місцевого правителя — Ірода Антипу, що пригноблював народ, жив неправедно й безчесно, насамперед, через беззаконний зв’язок із дружиною брата. Побоюючись народних хвилювань, Іоанна ізолювали у в’язниці при палаці. Але й там пророчий голос продовжував звучати й тривожити сумління грішників. Ображена дружина тетрарха Іродіада шукала нагоди закрити ці вуста. І коли її дочка Саломея, догодивши царю та знаті танцем на великому бенкеті, зажадала голову Іоанна, вона отримала бажане на блюді.

Історія повторюється. Біля тронів і крісел правителів завжди знайдуться свої «саломеї» й «іродіади». Завжди є люди, готові заради крихт зі столу сильних світу цього й власної користі принести в жертву правду та засудити невинних. Є ті, хто, як і тоді, бояться живого голосу Бога й тому намагаються заглушити його, знищити його джерело: заборонити істинну канонічну Церкву Христову, відібрати святині, заарештувати архієреїв і навіть мобілізувати священників, яким Сам Бог заборонив брати до рук зброю. Вони бояться людей, вільних від шор їхньої отруйної пропаганди, як колись Ірод боявся Іоанна. Бояться, бо світло завжди перемагає темряву, а правда зрештою виявляється сильнішою за всяку брехню.

День Усікновення глави Іоанна Предтечі — це день його прощання із земним світом, де він постраждав від людської злоби, заздрості й жорстокості. На перший погляд здається: зло перемогло — праведник убитий, а його кати продовжують бенкетувати. Але це лише видимість. Голова пророка впала, а його слово залишилося нетлінним. Мученицька смерть Іоанна Предтечі стала вінцем його служіння, вона не перекреслила його місії, а навпаки — зробила її вічною. Добро й істина, які він приніс людям, не зникли разом із ним. А що сталося з Іродом, Іродіадою та Саломеєю? Їхня доля виявилася незавидною — як і всіх борців проти Бога та Його служителів…

Нехай же приклад святого Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна зміцнить нас у нинішні важкі часи, щоб ми не лякалися жодних загроз та гонінь, щоб завжди залишалися вірними Христу та Його Святій Церкві. І нехай дарує нам Господь бодай малу частку тієї непохитної віри, любові до істини, небесної мудрості й духовної відваги, якими був сповнений цей дивний чоловік Божий.

Зі святом, дорогі друзі!