12 Вересня 2017

Політика — це, насамперед, величезна відповідальність, вміння «розуму пристрасті підкоряти».

На жаль, ми третій день спостерігаємо ситуацію цілковитої безвідповідальності й «параду амбіцій», які демонструють українські «політики» — як прихильники чинного Президента Порошенка, так і ті, хто піднімає як прапор екс-губернатора Саакашвілі.

При цьому, пересічні громадяни України не відчувають нічого, крім ганьби й розчарування. Чи це той ідеал демократії, який було обіцяно їм три роки тому? Це та сама «Європа», частиною якої — судячи за запевненнями перших осіб держави — стала Україна?

Обидві сторони вийшли за межі здорового глузду й моралі, зробили все для нехтування закону й порядку. Сьогодні багато і з пафосом говорять про руйнування держави подіями на польському кордоні. Хотів би нагадати, що руйнують Україну давно і планомірно — починаючи із січня 2014 року, коли в правоохоронців, які виконували свій обов’язок перед суспільством, полетіли коктейлі Молотова. Захоплення адміністративних будівель, підрив ліній електропередач на адміністративному кордоні з Кримом, блокада Донбасу — все це вело до торжества беззаконня.

І зараз чи варто, «знявши голову, за волоссям плакати»?

Сьогодні треба думати не про те, хто кращий — Саакашвілі або Порошенко. Сьогодні треба думати, як Україні повернутися в правове поле і знову навчитися поважати закон. Якщо закон не поважає Президент, якщо закон ігнорує Саакашвілі, якщо закон не писаний депутатам, то про яку законність можна говорити для тих, хто не клав руку на Біблію й не давав присягу вірності народу?

Чи будуть прагнути в таку країну інвестиції? Чи бажатимуть залишитися в такій країні молоді люди? Чи буде тут мир і розвиток економіки?

Зневажаючи закон, можна захопити владу, можна продовжити своє перебування при владі, можна виграти вибори й можна деякий час дурити народ. Але це — шлях у безодню. Це шлях до найжорстокіших потрясінь.

Я не хочу більше загострювати увагу на тому, що сталося — кожен сам для себе (я дуже сподіваюся) зробив висновки. Треба думати, про те, що робити далі. Насамперед, закликаю всіх не піддаватися на провокації. Україна вже сита по горло революціями й потрясіннями. І чергова хвиля популізму під виглядом боротьби за справедливість ні до чого доброго не призведе.

Якщо Президент є відповідальним політиком (або вважає себе таким), він має погодитися на перезавантаження влади — на дострокові парламентські та президентські вибори. Це буде мужнє і правильне рішення, без нього, на жаль, ніяк. І це перезавантаження стане випробуванням на зрілість і українського суспільства, і українських політиків.

До влади в країні мають прийти професіонали з державницьким мисленням, які будуть ставити інтереси країни й кожного українця понад усе, а не зграя мародерів і казнокрадів.

Я вірю в мудрість українців. А щодо популістів, які рвуться до влади, щоби повалити інших популістів, перефразую слова одного видатного політичного діяча початку ХХ століття: «Їм потрібні великі потрясіння, нам потрібна велика Україна!».

Всі новини
по темі