Цього тижня я взяв участь у Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія).

Головна темою обговорення на полях Всесвітнього економічного форуму була глобалізація в епоху четвертої промислової революції, ідею якої описав засновник Всесвітнього економічного форуму, німецький економіст Клаус Шваб.

На жаль, Україна зупинилася ще на стадії третьої промислової революції, що приблизно відповідає 70-м рокам минулого століття у світовій промисловості. Ми нікуди не рухаємося й не розвиваємося, наша економіка стагнує, а звіти уряду про нібито її зростання, на жаль, не більше, ніж маніпуляція зі статистикою. Але нас ніхто у світі не буде чекати. Інвестиції в Україну прийдуть тільки після того, як ми закінчимо війну й почнемо будувати правову державу.

Також під час форуму я побував на «Українському сніданку», організованому Фондом Віктора Пінчука. Темою дискусії про Україну були «Виклики та вибір, що стоять перед Україною у 2019 році напередодні президентської виборчої кампанії».

У зв’язку з цим дуже точними були слова з виступу в Давосі канцлера Німеччини Ангели Меркель про те, що компроміс – це плід відповідальних рішень відповідальних політиків.

Вважаю, що в наших політиків має бути відповідальність перед своєю країною. Наприклад, я б рекомендував Петру Порошенку взагалі не висувати свою кандидатуру на пост президента, тому що він не виконав жодної зі своїх передвиборчих обіцянок: війна на Донбасі не закінчена, а українці, якщо й живуть по-новому, то значно гірше, ніж до його обрання президентом. Він вибачився, що не зміг реалізувати обіцяне, але європейська практика передбачає, що після вибачень він мав би піти у відставку. А президент цього так і не зробив.