Дорогі брати та сестри!

Сердечно вітаю вас із Лазаревою суботою!

Сьогодні Євангеліє розповідає нам про подію, яка сталася незадовго до Страсної Седмиці.

Спасителеві повідомили про смерть Його друга - праведного Лазаря, і Він до нього приходить, вимагає відвалити камінь від труни і воскрешає. Святе Письмо називає Лазаря «чотириденним», тобто таким, що вже зазнав тління.

Побачивши небувале диво, багато хто увірував у Ісуса як у обіцяного від початку часів Месію. Не в силах зупинити любов до Христа, яка все зростала в народі, вороги і заздрісники злякалися і прийняли в таємниці рішення вбити Його.

Повторна смерть загрожувала також і праведному Лазарю. Адже його надприродне повернення до життя неможливо було сховати, замовчати, заперечити… Рятуючись від люті юдейського начальства, він був змушений тікати на Кіпр, де став єпископом і прожив ще 30 років після свого воскресіння.

Події суботи Лазаря стали явним свідченням того, що Господь має владу над усім земним і небесним, над життям і смертю.

Тіло людини природно піддається тлінню, коли його залишає душа. Те саме трапляється і в житті будь-якого народу. Якщо народ втратить віру – джерело свого існування – то він також почне розпадатися, втрачати життєву силу. Джерело це для українського народу – віра Православна.

І ті благочестиві люди, котрі вже кілька діб перебувають у молитовному подвигу на території Києво-Печерської Лаври, вони стоять на сторожі чистоти нашої віри. Вони відстоюють не тільки стіни святої обителі, а й береги, в яких протікає життя нашого народу, щоб з нього не пішло найголовніше, щоб він залишився жити та приносити добрі плоди на своїй землі.

Господь милостивий. Якщо ми будемо триматися благодаті святої Церкви Христової, перебуватимемо в братолюбстві та терпінні, то Господь неодмінно дарує нам все необхідне для щасливого життя на землі та спасіння у вічності.