В ефірі телеканалу 112 говорили про мир, про горезвісні червоні лінії у виступі Президента. Якщо влада намагається в наказовому порядку заборонити опозиції себе критикувати, то розуміє, що справи її зовсім погані.

Кілька головних тез ефіру:

— Я вважаю себе справжнім патріотом України. Живу чесно, виконую українські закони, плачу податки й хочу своїй країні добра. А той, хто хоча б одну копійку вкрав із бюджету, патріотом не може називатися ніколи в житті. Як і ті, хто бігають у камуфляжі з битами й тероризують країну, не можуть називатися патріотами. Вони сіють смуту, ненависть і злобу серед наших людей. А нам потрібно говорити про примирення й подолання розколу.

— Мінські домовленості — це тільки початок шляху щодо примирення в суспільстві, досягнення справжнього миру та справжньої єдності. Щоби в Україні настав стійкий мир, необхідно пройти ще дуже довгий шлях, уже після виконання Мінських домовленостей. Тому що суспільство сьогодні розколоте, воно перебуває в недовірі й ненависті один до одного. Про це треба говорити й це треба лікувати!

— Президент говорить про те, що критика влади — на руку агресору. То що, тепер Президента не критикувати? Не критикувати владу, яка довела народ до війни і злиднів? Сьогодні економіка в руїнах, люди — у злиднях, тарифи грабіжницькі, щодня гинуть люди, мільйони переселенців поневіряються країною, зруйнована інфраструктура, а ми маємо мовчати?

— Чи пропонуєте пов’язати скотчем рот і говорити, який добрий у нас Президент? Це огидно моєму серцю й моїй совісті. Не буде цього!