Братья и сестры во Христе, с праздником Святой Троицы!

С днём Сошествия Святого Духа на апостолов!

День Пятидесятницы, ныне так светло и торжественно нами празднуемый, – это священное событие в жизни Церкви Христовой. Ниспослание Святого Животворящего Духа на землю, на апостолов послужило началу жизни Церкви Христовой на земле. Сегодняшний день – это день рождения нашей Святой Церкви, а она наша духовная мать.

С того великого свершения несет наша Единая Соборная Апостольская Церковь - хранительница Божественного Откровения, незыблемо хранящая в Себе каноны - истинное понимание Образа Божиего и благодать Духа Святого. Силою и содействием Святого Духа в Церкви Христовой совершаются чудеса возрождения и спасения человеческих душ.

Сьогодні православні християни святкують Вознесіння Господнє.

Наша мати Православна Церква вчить, що Христос вознісся й цим завершив справу порятунку людського роду. Воскреснувши із мертвих, Він переміг смерть, а коли вознісся – відкрив людям шлях до Небесної обителі, де людина не була ніколи раніше. Воскресіння явило нам чудо повсталого з гробу Спасителя в живому людському тілі, з яким Він вознісся на небо.

І що ж це означає? У невідомому для нас світі Христос перебуває з людським тілом. Це означає, що фізичне життя видозмінюється, але не припиняється з людською смертю, і безсмертя є не тільки безсмертям душі, а й безсмертям душі в перетвореному людському тілі.

Вознесіння – це останній євангельський факт земного життя Спасителя. Господь залишає учнів. Останні Його слова: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мф. 28:20).

Свята Церква в богослужінні третього Воскресіння після Великодня спонукає нас перенестися подумки від Голгофи до гробу Христового та Його славного Воскресіння, звістку про яке удостоїлися першими прийняти жінки-мироносиці. Їхній приклад показує, як багато тепла, співчуття та любові Господь уклав у душу жінки. Завдяки цьому жінки здатні на великі справи любові та самопожертви, якщо жити в Христі та із Христом, як заповідає апостол, «у нетлінній красі лагідного та мовчазного духа» (1 Пет. 3: 4).

А ще будемо пам’ятати, що недарма кажуть, що сім’я – це мала Церква. І що в сім’ї повинні панувати милосердя, прощення та взаємне духовне збагачення, а також усі можливі прояви істинної любові. І Божим промислом, багато в чому, почесна роль улаштування всього цього покладена на тендітні жіночі плечі. Помічниця, вірна супутниця, хранителька вогнища, ніжна мати, сповнена любов’ю дружина, дбайлива дочка – саме всі ці прекрасні якості були даровані жінці з моменту її появи у світі Божому.

Коли йдеться про загибель простих людей, а особливо дітей, не час думати про політичні чвари та взаємини. Перед лицем смерті всі рівні. У трагедіях, подібних до тих, що сталася в Казані, немає «чужого» болю – адже не буває «чужих» дітей.

Сьогодні всі розсудливі українці оплакують загиблих маленьких росіян і їхніх вчителів.

Такі трагедії шокують.

Зі смертю неможливо змиритися.

І немає тих слів розради, які зменшили б горе тих, хто втратив у трагедії своїх близьких. Побажаємо ж рідним загиблих сили духу.

А також піднесімо наші молитви за новопредставлених, і молитовно просимо в Господа здоров’я тим, хто вижив.

Сьогодні – День Перемоги!

День перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні.

Не в Другій світовій – Друга світова закінчилася 2 вересня 1945 року. Не в радянсько-німецькій – Червоній Армії випало воювати не тільки з німецькими військами, але з низкою армій і бойових підрозділів інших країн, союзних до гітлерівської Німеччини.

Вітчизняною називається війна, яка залучає всі наявні ресурси, весь людський потенціал країни на відбиття агресії з боку ворога. Війна, у якій бере участь не тільки регулярна армія, а й усе цивільне населення включається в боротьбу за спільну перемогу. Це війна, у якій на кону стоїть сама доля Вітчизни, її майбутнє.

Україна, яка втратила 6,8 мільйона людей загиблими, має право вважати цю війну Вітчизняною. Адже люди віддавали життя не за Сталіна, не за комунізм – вони йшли в бій, захищаючи своїх дружин, своїх старих і дітей, свої будинки – за свою Вітчизну, все те, що є своїм, рідним і священним.

9 травня 2021 року в День Перемоги у Великій Вітчизняній війні народний депутат України Вадим Новинський узяв участь у молебні Української Православної Церкви біля Вічного Вогню біля пам’ятника Невідомому Солдату в Парку Вічної Слави в Києві. Під час молебню віряни та священнослужителі УПЦ вшанували пам’ять радянських воїнів, які віддали життя за Перемогу у Великій Вітчизняній Війні.

Молебень здійснили Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший митрополит Онуфрій із духівництвом УПЦ. В урочистому заході взяли участь члени ветеранських організацій, а також мешканці Києва.

Вітаючи присутніх зі святом Великої Перемоги, Блаженніший митрополит Онуфрій, звертаючись до учасників, сказав: «Сьогодні ми схиляємо свої голови перед воїнами, які поклали свої життя на полі битви заради того, щоб ми жили, щоб ми не були рабами та людьми четвертого або п’ятого сорту, а могли насолоджуватися красотами, які дав на Бог. Нехай Господь тим небагатьом із наших воїнів, хто залишився живий, пошле здоров’я, втішить і дасть усе, що необхідно для земного життя. З Днем Перемоги! Христос Воскрес!»

Об этом народный депутат Украины, член парламентского комитета по правам человека и реинтеграции Донбасса Вадим Новинский заявил в 35-ю годовщину аварии на Чернобыльской АЭС. Народный депутат подчеркнул, что шестнадцатая статья Конституции Украины обязывает государство преодолеть последствия Чернобыльской катастрофы как катастрофы планетарного масштаба, обеспечить экологическую безопасность и сберечь генофонд украинского народа.

«Каждый украинец благодарен ликвидаторам аварии на ЧАЭС за героизм и самопожертвование, за отданные жизни и здоровье ради того, чтобы защитить нашу страну и весь мир от страшных последствий радиации. Многих из ликвидаторов Чернобыльской трагедии уже нет в живых. Поэтому сегодня мы должны вспомнить каждого, кто пожертвовал собой ради спасения нас от самой страшной техногенной катастрофы ХХ столетия, и в полной мере восстановить законные права наших живых героев».

Дорогі друзі!

Від щирого серця вітаю вас зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці!

Це свято благої звістки про пришестя у світ Спасителя, яку одного разу дали Діві Марії в Назареті, а в Її особі й усім нам. Саме з цієї події – втілення Сина Божого – і починається рятівний промисел Господа в житті всього людства!

У Божій Матері ми знаходимо дивовижну здатність довіритися Богові до кінця; але здатність ця не природна: таку віру можна в собі викувати подвигом чистоти серця, подвигом любові до Бога.

Зараз біди та тяготи нашого життя ускладнилися випробуванням на тяжку хворобу та конфліктом, який триває вже кілька років на нашій землі. Знову неспокійно та тривожно на душі. Знову гинуть люди з обох боків лінії розмежування. Майбутнє лякає багатьох.

А тому слова вітання архангела Гавриїла майбутній Матері Христа повинні якось по-особливому сьогодні прозвучати й у наших серцях:
Радуйся, Благодатна, Господь із Тобою!

Маріуполь активно включився в програму створення додаткових умов для людей з обмеженими можливостями, яка розроблена та впроваджується під егідою Олени Зеленської. Мерія Маріуполя підтримала цю програму й однією з перших в Україні почала її впровадження.

Для людей з обмеженими можливостями стали доступні безліч нових сфер діяльності. Православ’я, що лежить в основі нашої моралі й етики, завжди апелювало до любові до ближнього, до співчуття, бажання допомогти та захистити. Зрозуміло, що в наш прагматичний та егоїстичний вік саме ці якості допомагають нам залишатися людьми. У цьому разі йдеться про тисячі наших співгромадян, які повинні відчувати турботу з боку суспільства. Вони мають право користуватися всіма благами цивілізації. Згідно із законом ми всі рівні, і всі повинні мати доступ до освіти, занять спортом, культурного дозвілля, медичних і соціальних послуг.

Дорогі друзі, з Торжеством Православ’я!

Сьогодні ми з усім православним світом святкуємо перемогу Церкви над єресями та розколами, які існували в усі часи.

Традиція молитви перед іконами, відома з апостольських часів, була перервана в період великої омани – іконоборства.

У VIII столітті світська влада втрутилася в церковне життя та звинуватила в ідолопоклонстві істинну Православну Церкву, яка перемогла язичництво.

Єретики, спираючись на політичну владу, почали чинити тиск на Церкву, вимагаючи відмовитися від іконошанування.

Істинним християнам довелося боротися за право зображати Ісуса Христа, Богородицю та молитися перед іконами.

Найстійкіші хранителі православ’я віри постраждали та прийняли мученицьку смерть.

Цей період тривав понад сто років.

Але момент чіткого поділу істини та брехні настав.

Останні рішення Ради національної безпеки й оборони України про заборону мовлення телеканалів і про введення санкцій проти низки громадян України та Російської Федерації, а також проти низки юридичних осіб, обвинувачених у фінансуванні тероризму, викликають серйозні побоювання. РНБО – важливий колективний орган у структурі президентської влади, і він має право розглядати подібні питання та застосовувати санкції – у межах, передбачених Конституцією й законодавством. І санкції – дійсно потужний і дієвий інструмент захисту національної безпеки України. Але неприпустимо, щоб РНБО використовувався як інструмент тиску на журналістів, громадських діячів, лідерів політичних партій.

Якщо у влади є достатньо доказів незаконних дій Віктора Медведчука, членів його сім’ї та його команди, ці докази мають стати надбанням гласності та предметом судового розгляду. РНБО – це не Верховний суд, не вища судова інстанція. Будь-які дані розвідувальних структур, будь-яка аналітика є лише елементом доказової бази, але не можуть підміняти собою судовий вердикт. У демократичному суспільстві мають діяти конституційно передбачені презумпція невинності, права та свободи громадян.

Сьогодні – день виведення радянських військ з Афганістану. 32 роки тому здавалося, що це – остання війна, у якій випало брати участь нашим одноліткам. Ба більше – не війна, а непорозуміння, злочин політиків. Ця війна не викликала почуття справедливості, хоча радянські хлопці демонстрували героїзм і самовіддачу. І нам здавалося, що на нашій пам’яті воєн більше не буде – уся історія афганської епопеї підводила до цього висновку. Якраз почав валитися Радянський Союз, і тисячі «афганців» – ветеранів Афганістану – опинилися без соціальної допомоги та захисту з боку держави… Але в нашій пам’яті назавжди залишився Міст Дружби й генерал Громов, який, крокуючи мостом, останнім залишає афганську землю…

Минуло три десятиліття. Сьогодні війна є даністю для України. За сім років боїв на Донбасі вже загинуло більше людей, ніж за десять років в Афгані. І теж немає відчуття справедливості. Є розуміння того, що війну затіяли політики, а страждати доводиться ні в чому не винним людям. І знову все замішано на геополітичних інтересах. І знову все супроводжується масованою пропагандою та ура-патріотичною риторикою.

Дорогі друзі, зі світлим святом Стрітення Господнього!

Стрітення – одне з найрадісніших і найбільш довгоочікуваних свят. Воно – провісник нового життя, духовної весни.

На сороковий день після народження маленького Ісуса зустрів у храмі старець Симеон.

Словами «Нині відпускаєш» праведник сповідував радість щодо завершення часу очікування.

Усе життя людства до пришестя Господа було тяжким очікуванням радості довгоочікуваної зустрічі. З приходом у світ Спасителя страх невідомості переможений, покладено початок новому життю.

Сьогодні кожному з нас важливо відчути близькість Бога й усвідомити, що наша зустріч із Ним відбувається вже тут, на землі.

А зустріч із Господом є головним сенсом життя кожної людини.

Бажаю всім надії та миру!

Нехай день, у який старий світ прийняв свого Спасителя, і для нас буде початком радісного, світлого й чистого життя!

В Україні склалася по-справжньому нездорова ситуація зі свободою слова та діяльністю засобів масової інформації. Закриття трьох телевізійних каналів, а також спроби атаки наці-радикалів на канал «Наш» – тривожний сигнал суспільству, що до країни повертається практика боротьби з інакомисленням, яка настільки активно практикувалася за часів Петра Порошенка. На журналістів, які мають думку, відмінну від офіційної, вішають ярлики «сепаратистів», «ватників», «агентів Москви». Канали без судового рішення та ретельних експертиз звинувачують у «роботі на ворожу пропаганду». Починається нова хвиля «полювання на відьом».

У цій ситуації перше, на що хотілося б звернути увагу, є базисний принцип демократії – принцип свободи слова, гарантований Конституцією України. Хоч яким є привід, хоч якими благородними є цілі – очевидно, що принцип свободи слова грубо порушений.

Сьогодні – шоста річниця з дня варварського обстрілу району Східний у Маріуполі, у результаті якого загинула 31 особа, 117 дістали поранення. Серед загиблих більшість становили мирні жителі, зокрема й діти. Згадуючи про жертви тих кривавих подій, ми повинні знову і знову питати владу про те, коли ж на нашу землю знову прийде мир. Війна триває вже скоро сім років, і навіть перемир’я на лінії розмежування приносить нам звістки про загиблих і поранених. Перемир’я – це далеко не мир. А отже, ми живемо в постійному почутті тривоги, що трагедії, подібні до тієї, яка сталася в січні 2015 року, можуть повторитися. Саме тому так важливо сьогодні об’єднуватися заради миру, вимагати від влади активних кроків для відновлення миру, а також боротьби з тими, хто веде пропаганду війни.

Вічна пам’ять загиблим! І нехай пам’ятником їм стануть справжні мир і спокій, які обов’язково прийдуть на землю України!

Дорогі друзі!!!

Від щирого серця вітаю вас із цим великим святом – Хрещення Господа нашого Ісуса Христа!

Цього дня Господь явив Себе світові як Спаситель, як Син Божий!

Сьогодні нам відкривається велика таємниця Богоявлення, коли вперше в Новому Заповіті ми бачимо Бога Отця, який свідчить про Сина. Сина, охрещеного від Івана Предтечі та Духа Святого, який у вигляді Голуба сходить на голову Сина. Нам розкривається таємниця Святої Трійці в незрівнянному світлі благодаті та торжества! І на тлі цього торжества, яке бояться бачити навіть Серафими та Херувими, ще виразніше ми бачимо, з якою смиренністю Господь, Цар Слави, приймає Хрещення як проста людина.

У цьому наука для кожного з нас. Хоч ким ми є в цьому житті, хоч який пост, посаду та статус не обіймали – головне в нашому житті смиренність і покірність волі Божій. Сам Господь подає нам приклад у цьому!

Дорогие друзья!

Многие из нас будут вспоминать 2020 год как год испытаний, драматических событий, карантинных мер и страха перед коронавирусом. Для кого-то это был год крушения планов и надежд, для кого-то – год неудобств и ограничений. Но любой кризис это - в первую очередь - и новые возможности, открытие новых граней собственного характера и собственной души. Этот год принес не только проблемы – он сплотил нас, сделал добрее и искреннее, заставил действовать сообща и помогать друг другу. Он заставил на время остановить ритм привычной жизни и задуматься о родных и близких. Он снова напомнил о ценности каждой человеческой жизни. Многие именно в этом году обрели Веру в Господа и задумались над вечными ценностями.

Пусть 2021-й год избавит нас от тех испытаний, через которые мы прошли в 2020-м. Но пусть все самое ценное и весь приобретенный положительный опыт останутся с нами и в следующем, и в последующих годах.

Искренне желаю Вам крепкого здоровья, мира, счастья, любви, благосостояния, радости и новых планов на будущее. Всех благ Вам! Пусть Господь оберегает Ваши семьи, а беды пусть обходят стороной!

С Новым Годом!

Святитель Миколай – один із найулюбленіших святих нашої Церкви. Він втілив у життя головні заповіді Божі: Люби Бога та люби ближнього свого як самого себе.

Любити – означає приносити себе в жертву іншій людині. Це Божий шлях. І святитель показав нам цей шлях своїми чудесними подвигами та самовідданим служінням людям.

Святий без слів угадував, чого потребує людина, і намагався допомогти. Тільки любов’ю наповнене серце здатне на таке. Свято – це завжди можливість зробити щось добре та приємне: порадувати близьких, допомогти далеким. Не будемо нехтувати цим.

Нехай тепло наших сердець зігріє тих, хто потребує допомоги, турботи, слів підтримки, нехай мир завжди перебуває в наших душах і будинках, нехай рідні та дорогі нам люди будуть завжди поруч, нехай віра в добро ніколи не покидає нас.

Миру, любові та радості!

Зі святом!