9 грудня 2018 року представники Служби Безпеки України без законних підстав і з перевищенням своїх службових повноважень заборонили митрополиту Донецькому та Маріупольському Іларіону перетнути лінію розмежування в офіційному пункті пропуску – КПВВ «Новотроїцьке», не давши йому потрапити до Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря в селі Нікольське Волновахського району Донецької області для здійснення молитви у свято ікони Божої Матері «Знамення» 10 грудня. Його електронну перепустку було просто анульовано СБУ, а як пояснення причин правоохоронці назвали «… особливе розпорядження з Києва…».

Напрочуд недалекоглядно поводяться правоохоронці в умовах, коли, по суті, тільки УПЦ залишалася останньою сполучною ланкою між контрольованою й неконтрольованою територіями, маючи у своєму розпорядженні парафії й окормлюючи паству з обох боків лінії розмежування.

Доводиться констатувати, що ексцес із Владикою Іларіоном став лише черговим серед сотень інших прикладів тиску на духівництво та парафіян Української Православної Церкви, які ми спостерігаємо з дедалі більшою частотою з наближенням дати так званого «об’єднавчого собору». 

Во время гипертонического криза к нему не допустили врачей и поставили под угрозу его жизнь.

Европейский Суд по правам человека в деле «Луценко против Украины» признал это пытками.

Старобельский суд не установил ни одного события преступления, но продлил арест Ефремова уже в четырнадцатый раз, нарушая закон.

На данный момент Александр Ефремов вот уже более 800 дней находится в камере без какого-либо приговора суда. Политические репрессии против оппонентов и инакомыслящих – это, к сожалению, уже устойчивый атрибут действующей власти.

Мы обратились к дипломатическим представительствам и международным правозащитным организациям с просьбой повлиять на ситуацию. Я считаю виноватым в этом лично Петра Порошенко и Юрия Луценко. И такой беспредел – это прямой результат так называемых президентских «реформ» правосудия и судоустройства.

Сейчас власть готовит очередной шаг по узурпации судебной власти и следующий шаг по ограничению прав и свобод граждан Украины.

Вчора на погоджувальній раді я як голова фракції «Опозиційний Блок» поставив питання про відповідальність влади та особисто президента Порошенка за економічні наслідки введення воєнного стану.

Насамперед, потрібно з’ясувати, яку ціну заплатить народ і економіка України за воєнний стан. Влада традиційно не прорахувала наслідки своїх дій і не зробила нічого, щоби захистити громадян від можливого поглиблення економічної кризи та невиконання соціальних зобов’язань, зокрема, через невиконання бюджету, можливий дефолт або девальвацію гривні.

Хочу запитати президента, РНБО й тих, хто голосував за це ганебне рішення в залі Верховної Ради: вони порахували збитки, яких зазнає Державний бюджет унаслідок введення воєнного стану, скільки доходів недоотримає держава? Упевнений, що воєнний стан позначиться на кожній українській родині, особливо на жителях тих територій, де його було введено.

Сьогодні о 8 ранку СБУ і прокуратура за підтримки спецназу почали обшуки в заміському підсобному господарстві Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Чиниться тиск на намісника Лаври митрополита Павла. Слідчі дії здійснюються в межах абсолютно порожньої, явно сфабрикованої справи. І Владика Павло не єдиний, хто зараз зазнає переслідувань. Останні тижні ми спостерігаємо безпрецедентний тиск правоохоронців на представників священоначальства та священства нашої Матері Церкви – з однією метою – скоїти зрадництво й перейти з канонічної Української Православної Церкви в створювану адміністрацією президента так звану «церкву Порошенко» ЄПУПЦ. Ведуться «розмови», заводяться справи. Я впевнений, що всі ці справи повністю розваляться ще на досудовій стадії, як і сотні, якщо не тисячі, інших сфабрикованих владою справ проти людей, незручних владі, і людей, які опонують владі.

Але такими персональними атаками влада не обмежується. Паралельно, на вимогу Міністерства культури, уже кілька днів як розпочато сумнівний із погляду закону опис майна Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Описують усе, аж до мощей святих.

Поки українські моряки не повернуться додому, вважати, що інцидент біля Керченської протоки повністю вичерпаний, рано. Ми закликаємо владу до прямих переговорів із Російською Федерацією про негайне видавання затриманих і засуджених українських моряків на підставі договорів про правову допомогу між двома державами. Замість виправдань і пошуку винних потрібен пошук компромісу з російською стороною у сформованій проблемі, і це єдиний шлях повернення наших хлопців, і відповідальність за їхні долі лежить особисто на президенті П. Порошенку.

Важливо сказати і про те, що істерія з введенням воєнного стану, яка почалася після інциденту, без достатніх правових підстав – це ганьба і відчайдушна спроба Президента утриматися при владі будь-якою ціною. Той, хто, по суті, відправив наших моряків у полон, зараз роздає інтерв’ю направо й наліво, вже забувши про головне завдання – повернення екіпажів українських суден. І не дивно. Режиму Порошенка потрібен безперервний потік «в’язнів Кремля», щоби залишатися на порядку денному антиросійських санкцій і бути в центрі уваги світових ЗМІ. Але це зовсім неприпустима й аморальна ціна його перебування при владі.

Вчорашнє голосування у Верховній Раді з питання введення воєнного стану показало повну поразку Петра Порошенка. Йому не вдалося здійснити свій початковий задум і встановити диктатуру в країні, обмежити дію Конституції і скасувати або перенести президентські вибори. У тому вигляді, у якому рішення було проголосовано, сама по собі ідея воєнного стану стає нонсенсом і насмішкою над «стратегічним генієм» людей із найближчого оточення Президента.

Замість 60 днів воєнного стану на території всієї країни (що призвело б до автоматичного перенесення на невизначений час президентських виборів) Рада затвердила військовий стан у стилі «софт» – 30 днів на території 10 областей із чітким розпорядженням провести президентські вибори саме 31 березня. Президентська команда настільки була впевнена в тому, то її варіант буде покірно прийнятий народними депутатами, що ще до голосування віддала початковий текст Указу Президента в друк – і сьогодні країна могла з подивом бачити, як «Урядовий кур’єр» вийшов з опублікованими без правок і змін документом. Петро Порошенко зазнав найбільшої політичної поразки.

Минулого вівторка мені була надана висока честь – я був обраний головою фракції партії «Опозиційний блок» у Верховній Раді України. 

Хочу запевнити як моїх колег, так і наших однопартійців і прихильників, що зроблю все, аби виправдати високу довіру.

Хотів би також висловитися про події, що супроводжували моє обрання, а саме: про виключення двох народних депутатів зі складу фракції.

Хочу сказати, що Опозиційний блок – це не два й навіть не сорок три депутати, Опозиційний блок, передусім, це тисячі депутатів усіх рівнів по всій країні, це десятки тисяч членів партії й мільйони наших виборців і прихильників. Тому вихід із фракції кількох депутатів для політичної сили – ніяка не трагедія. 

Так, дуже складно розлучатися з людьми, з якими пройшов певний етап життя, особливо такий непростий, як останні чотири роки. Але, повторю, для політичної партії «Опозиційний блок» жодної трагедії не сталося.

Касательно сегодняшних событий могу сказать следующее: подписание некоего соглашения по созданию «Оппозиционной платформы» в стенах Верховной Рады — это частная инициатива Юрия Бойко и Сергея Левочкина. Видимо, таким образом Юрий Бойко и Сергей Левочкин хотят вступить в партию «За життя».

Уже в ближайший понедельник мы инициировали созыв политического совета партии «Оппозиционный блок», чтобы обсудить сложившуюся ситуацию и дать оценку действиям наших однопартийцев.

Никакие договоренности с другими партиями невозможны без самого широко предварительного обсуждения внутри нашей политической силы. Считаю необходимым, чтобы рядовые партийцы также могли оценить ситуацию и высказать свое мнение по данному поводу. Именно поэтому мы будет требовать созыва съезда партии. 

Могу добавить, что наша партия всегда выступала за то, чтобы у нас был единый кандидат в президенты от прогрессивных оппозиционных сил, но только такой, который сможет составить реальную конкуренцию действующей власти на выборах, а не будет на подтанцовке у Петра Порошенко. 

Хочу прокомментировать решение Верховной Рады Украины о передаче Андреевского собора Константинопольскому патриархату. 

Вчора прокоментував для телеканалу «Україна» перші вістки, що надійшли зі Стамбула із Синоду Вселенського Патріархату.

Головне моє враження – рішення Синоду продиктовані виключно політичними мотивами, але ніяк не покликані відновити єдність українського Православ’я й не зумовлені турботою про православних України. Також тут видно політичний мотив представників української влади.

Найгірший наслідок прийняття цих рішень – те, що тепер, гадаю, упродовж найближчих 100–200 років про жодну єдність Православ’я на нашій землі, на жаль, не може бути й мови. Розкол тільки посилиться.

Очевидно, що самі рішення суперечать церковним законам і канонам. Відмова Вселенської Патріархії від власного юридичного зобов’язання Синодального листа про передання Київської митрополії Московській Патріархії – це ніби сьогодні Великобританія скасувала незалежність Індії, яку вона надала їй 1947 року.

Більш того, термін давності суперечок із питання скасування документа про приєднання Київської митрополії до Російської Церкви від 1686 року минув ще 300 років тому.

З повідомлення в пресі та на сайті НАПК, я дізнався, що мова йде про те, що я не вказав у деклараціях за 2015 і 2016 роки вартість приміщень, які я орендую і в яких розміщена моя приймальня, а також вартість акцій деяких компаній. Агентство бачить у цьому «ознаки кримінального правопорушення».

Я знаю, що декларація заповнена мною повністю відповідно до вимог законодавства, а заяву НАПК про виявлення «ознак кримінального правопорушення» я розглядаю як продовження незаконного тиску влади на політичного опонента. Тим більше, у цьому разі представники Агентства демонструють повну некомпетентність, «творчо» трактуючи свої ж рекомендації. 

У декларації зазначено всі компанії, акціями яких я володію безпосередньо, і в яких я є бенефіціаром, включаючи реєстраційні номери, адреси й кількість акцій, які мені належать. Інформація про володіння акціями декларується мною багато років поспіль, за весь час, як я є народним депутатом. Кожен може в цьому переконатися, ознайомившись із моєю декларацією, зайшовши на сайт НАПК.

28 вересня відбулася Велика Рада всеукраїнського руху «Партія Миру». Було сформовано керівні органи організації, а мені було надано високої честі бути обраним головою руху.

За лічені місяці з того дня, як ми з однодумцями ініціювали створення руху, що об’єднав би всіх для досягнення миру на нашій землі, відгукнулися тисячі й тисячі українців із цілої країни. Громадські організації, трудові колективи, навіть партії заявили про готовність об’єднуватися навколо цієї простої, зрозумілої та дуже важливої мети.

За ці місяці в нашого руху з’явилися сотні осередків практично в кожному регіоні країни, створено 22 обласні організації, і кожен день з’являються наші нові підрозділи.

Ідея миру об’єднує людей різних політичних поглядів, різного віку й соціального статусу. Ідея миру зараз — це по-справжньому націєтвірна ідея.

Вважаю, що саме на всеосяжній ідеї миру — миру в серці кожного українця, миру між українцями, миру без війн і конфліктів — ми зможемо побудувати нову, успішну, щасливу Україну.

Всесвітній День миру, який святкують 21 вересня, є ланкою в ланцюжку дуже важливих подій, очікуваних восени цього року. І головна з цих подій – відкриття сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй, на якій буде розглядатися й українське питання. Щорічно в день 21 вересня всім країнам, на території яких ведуться бойові дії, пропонують утриматися від насильства, припинити вогонь. Це день, коли перестають говорити гармати й коли звучить Дзвін Миру.

Цього року за рішенням ООН головною темою Всесвітнього Дня миру стане «Право на мир – 70-річчя Загальної декларації прав людини». Україна, яка утрималася 1948 року під час прийняття Загальної декларації (ще як УРСР), п’ятий рік переживає кривавий конфлікт на сході своєї країни, який веде не тільки до важких втрат, економічного занепаду, а й до того, що порушення прав людини (під більш-менш пристойними патріотичними приводами) стають нормою. Партія війни, яка засіла у високих кабінетах, постійно підживлюється енергією за рахунок війни, постійно використовує війну як пояснення своїх невдач і провалів, як політичну технологію і як аргумент своїх дій.

Дорогие друзья! Сегодня все мы празднуем один из важных православных праздников – Рождество Богородицы.

Божия Матерь является покровительницей нашей украинской земли, заступницей и утешительницей нашего народа, как в радостях, так и в скорбях и горестях.

В этот светлый день лучшим подарком для Нее являются наши искренние молитвы и покаяние, стремление к миру и любви.

Символично, что именно сегодня, в день рождения Богородицы, отмечается международный День мира.

Верю, если мы все вместе объединимся во всенародной молитве к Божией Матери, то в ответ получим благодатную помощь найти в себе силы и к предотвращению вражды, войн и разделений, и к примирению и взаимопрощению.

С праздником, православные!

Мира всем нам, благополучия и любви!

Завжди хочеться вірити в те, що саме в новому політичному сезоні до політиків повернеться якщо не мудрість, то хоча б банальний інстинкт самозбереження: адже кількість допущених раніше помилок, прорахунків і навіть відвертих злочинів ведеться на сотні та тисячі, а терпіння народу не безмежне, вважає політик.

Новий політичний сезон завжди відкриває можливість для того, щоби почати багато чого з чистого аркуша. Нинішній рік – особливий. Новий політичний сезон ознаменується, насамперед, стартом президентської кампанії.

До виборів залишається трохи більш ніж півроку, і країна вже живе в підготовці до виборів. А це означає, що градус популізму буде особливо завищений, політичні провокації стануть нормою, влада буде хапатися за будь-яку соломинку, аби втриматися на плаву, підвищити власні рейтинги, а також «втопити» рейтинги опонентів. Це буде час вовків, одягнутих в овечі шкури, час обіцянок і взаємних звинувачень, час завищених сподівань і очікувань.

Сегодня мы празднуем один из величайших православных праздников – Успение Божией Матери.

В этот день Божия Матерь оставила этот мир и вознеслась на Небо. Но в день Успения Пресвятой Богородицы мы не потеряли Ее, а обрели у Престола Божия самого наисильнейшего заступника.

Украина – земля Божией Матери. Все наши Лавры являются Свято-Успенскими, а большинство основных кафедральных храмов у нас издревле также посвящены именно Успению Божией Матери. 

Незалежність – це не просто слова, і не рядок у Конституції. 

Незалежність – це коли народ сам приймає найважливіші рішення. 

На шляху до справжньої незалежності нам потрібно зупинити війну, подолати ненависть і розділення. Адже Господь сказав – держава, розділена в собі, не встоїть. 

Тому ми маємо дійти згоди та взаємної поваги. 

І тоді Україна буде успішною й незалежною! 

Миру нам усім, любові та добра!

Дорогі друзі! 
Сьогодні всі ми святкуємо Преображення Господнє!

Це свято пов’язане з подією Преображення Христового на горі Фавор, коли Він відкрився учням уже не в образі простої людини, але як Господь, що випромінює божественне світло та благодать.

Господь показав нам шлях, адже преображення, перетворення – це справжня мета нашого життя. Саме через очищення та преображення можливе входження людини до Царства Небесного.

Тому свято Преображення Господнього таке важливе і з особливою любов’ю шанується в Православній Церкві.

Зі святом, православні! 
Миру всім нам і любові!