Дорогі друзі!

День металурга в Україні – це не просто професійне свято тих, хто причетний до видобутку руди або виплавляння металу. Для країни, в економіці якої металургія займає важливе місце, День металурга став дійсно улюбленим святом. Адже завдяки праці металургів розвивається країна, її армія та фінанси, ростуть міста.

Можна багато говорити про роль праці металургів – у принципі, сьогодні буде багато святкових виступів на цю тему. Але так важливо, щоб усі ми розуміли та відчували: за кожною тонною сталі й чавуну стоять реальні люди, з їхніми радощами та проблемами, з їхніми життєвими історіями. Які професійно виконують свою роботу та заслуговують на увагу, турботу й максимальну повагу з боку суспільства.

Народний депутат України Вадим Новинський офіційно заявляє про те, що переговори, які вели представники групи компаній Smart Holding щодо купівлі телеканалу «Наш», зупинені, і Smart Holding виходить із переговорного процесу.

«Так, ми вели переговори й відкрито заявляли про це, не роблячи із самого процесу таємниці. Однак ми не досягли взаєморозуміння з Євгеном Мураєвим. Як я й обіцяв, ми публічно повідомляємо про припинення переговорів», – заявив Вадим Новинський. Він також підкреслив, що не має наміру вести переговори про придбання будь-якого іншого засобу масової інформації

7 липня наша мати Православна Церква святкує Різдво святого пророка Івана Предтечі, Хрестителя Господнього

Сьогодні ми згадуємо найбільшого з пророків, який передбачив пришестя Спасителя людства Ісуса Христа і хрестив Його в ріці Йордан.

Чому Івана Предтечу називають великим? Сам Господь Ісус Христос говорив, що ніхто з народжених на землі не був такий великий, як святий Іван Хреститель.

Багато років він прожив у пустелі, де суворо постив і гаряче молився. За покликом згори він вийшов до людей, бажаючи їм вищого блага. Він почав навчати їх покаяння як зміни способу мислення. Він хрестив людей у водах річки Йордан, щоб змили вони все наносне, що не давало їм стати чистішими та добрішими. Він робив прямими дороги до Істини, виправляючи всі нерівності ландшафту людських душ.

25 июня наша Церковь прославляет память удивительного святого — преподобного Онуфрия Великого. Сегодня я спешу с сердечным теплом поздравить Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия с Днем тезоименитства.

Преподобного Онуфрия назвали «великим» за его подвиги, которые превышают все мыслимые силы обычного человека. Он показал высочайшую степень духовной красоты, которую может взрастить в себе тот, кто стремится без оговорок исполнить волю Божию.

Наш Блаженнейший, следуя примеру своего небесного покровителя, являет собой добрый пример горячей и непоколебимой любви к Богу, образец подвижнической жизни, созвучной своей вере и своим убеждениям.

Святой Онуфрий Великий ушел в пустыню для того, чтобы быть один на один с Богом.

Вісім десятиліть – ціле людське життя – не здатні залікувати рани найбільшої трагедії в історії нашого народу. За цей час світ устиг не раз змінитися, з’являлися та зникали держави, правителі, змінилося кілька поколінь людей – але однаково дата 22 червня змушує задуматися. Як писав Роберт Рождественський, «Усе, що було не зі мною, пам’ятаю».

Здавалося б – уже всі повинні були здобути науку з історії. Німеччина покаялася й нащадки жертв Другої світової її пробачили. Але все одно неспокійно на душі. Постійні заклики до перегляду історії, постійні спроби реабілітувати нацистських злочинців, особлива бравада – нашивки на рукавах і татуювання зі свастикою. І це відбувається тут, у нас, в Україні, де в роки війни загинув кожен п’ятий житель…

22 червня – це не тільки День пам’яті про загиблих на війні (а я щиро вважаю, що Днем скорботи повинен бути день 22 червня, а не ті світлі дні, коли всі нормальні люди святкують День Перемоги). Це ще й День людяності, День особливої духовності – чи випадково 22 червня 1941 року, у Другу неділю після П’ятдесятниці, вшановували пам’ять усіх святих, що просяяли в землі Руській. До їхніх подвигів зверталося радянське керівництво, наставляючи воїнів на Вітчизняну війну заради захисту Вітчизни.

Брати та сестри в Христі, зі святом Святої Трійці!

З днем Зіслання Святого Духа на апостолів!

День П’ятдесятниці, який ми нині так світло й урочисто святкуємо, – це священна подія в житті Церкви Христової. Зіслання Святого Животворного Духа на землю, на апостолів послужило започаткуванню життя Церкви Христової на землі. Сьогоднішній день – це день народження нашої Святої Церкви, а вона наша духовна мати.

З того великого звершення несе наша Єдина Соборна Апостольська Церква – берегиня Божественного Одкровення, яка непорушно зберігає в Собі канони – справжнє розуміння Образу Божого та благодать Духа Святого. Силою та сприянням Святого Духа в Церкві Христовій відбуваються чудеса відродження та спасіння людських душ.

Сьогодні православні християни святкують Вознесіння Господнє.

Наша мати Православна Церква вчить, що Христос вознісся й цим завершив справу порятунку людського роду. Воскреснувши із мертвих, Він переміг смерть, а коли вознісся – відкрив людям шлях до Небесної обителі, де людина не була ніколи раніше. Воскресіння явило нам чудо повсталого з гробу Спасителя в живому людському тілі, з яким Він вознісся на небо.

І що ж це означає? У невідомому для нас світі Христос перебуває з людським тілом. Це означає, що фізичне життя видозмінюється, але не припиняється з людською смертю, і безсмертя є не тільки безсмертям душі, а й безсмертям душі в перетвореному людському тілі.

Вознесіння – це останній євангельський факт земного життя Спасителя. Господь залишає учнів. Останні Його слова: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мф. 28:20).

Свята Церква в богослужінні третього Воскресіння після Великодня спонукає нас перенестися подумки від Голгофи до гробу Христового та Його славного Воскресіння, звістку про яке удостоїлися першими прийняти жінки-мироносиці. Їхній приклад показує, як багато тепла, співчуття та любові Господь уклав у душу жінки. Завдяки цьому жінки здатні на великі справи любові та самопожертви, якщо жити в Христі та із Христом, як заповідає апостол, «у нетлінній красі лагідного та мовчазного духа» (1 Пет. 3: 4).

А ще будемо пам’ятати, що недарма кажуть, що сім’я – це мала Церква. І що в сім’ї повинні панувати милосердя, прощення та взаємне духовне збагачення, а також усі можливі прояви істинної любові. І Божим промислом, багато в чому, почесна роль улаштування всього цього покладена на тендітні жіночі плечі. Помічниця, вірна супутниця, хранителька вогнища, ніжна мати, сповнена любов’ю дружина, дбайлива дочка – саме всі ці прекрасні якості були даровані жінці з моменту її появи у світі Божому.

Коли йдеться про загибель простих людей, а особливо дітей, не час думати про політичні чвари та взаємини. Перед лицем смерті всі рівні. У трагедіях, подібних до тих, що сталася в Казані, немає «чужого» болю – адже не буває «чужих» дітей.

Сьогодні всі розсудливі українці оплакують загиблих маленьких росіян і їхніх вчителів.

Такі трагедії шокують.

Зі смертю неможливо змиритися.

І немає тих слів розради, які зменшили б горе тих, хто втратив у трагедії своїх близьких. Побажаємо ж рідним загиблих сили духу.

А також піднесімо наші молитви за новопредставлених, і молитовно просимо в Господа здоров’я тим, хто вижив.

Сьогодні – День Перемоги!

День перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні.

Не в Другій світовій – Друга світова закінчилася 2 вересня 1945 року. Не в радянсько-німецькій – Червоній Армії випало воювати не тільки з німецькими військами, але з низкою армій і бойових підрозділів інших країн, союзних до гітлерівської Німеччини.

Вітчизняною називається війна, яка залучає всі наявні ресурси, весь людський потенціал країни на відбиття агресії з боку ворога. Війна, у якій бере участь не тільки регулярна армія, а й усе цивільне населення включається в боротьбу за спільну перемогу. Це війна, у якій на кону стоїть сама доля Вітчизни, її майбутнє.

Україна, яка втратила 6,8 мільйона людей загиблими, має право вважати цю війну Вітчизняною. Адже люди віддавали життя не за Сталіна, не за комунізм – вони йшли в бій, захищаючи своїх дружин, своїх старих і дітей, свої будинки – за свою Вітчизну, все те, що є своїм, рідним і священним.

9 травня 2021 року в День Перемоги у Великій Вітчизняній війні народний депутат України Вадим Новинський узяв участь у молебні Української Православної Церкви біля Вічного Вогню біля пам’ятника Невідомому Солдату в Парку Вічної Слави в Києві. Під час молебню віряни та священнослужителі УПЦ вшанували пам’ять радянських воїнів, які віддали життя за Перемогу у Великій Вітчизняній Війні.

Молебень здійснили Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший митрополит Онуфрій із духівництвом УПЦ. В урочистому заході взяли участь члени ветеранських організацій, а також мешканці Києва.

Вітаючи присутніх зі святом Великої Перемоги, Блаженніший митрополит Онуфрій, звертаючись до учасників, сказав: «Сьогодні ми схиляємо свої голови перед воїнами, які поклали свої життя на полі битви заради того, щоб ми жили, щоб ми не були рабами та людьми четвертого або п’ятого сорту, а могли насолоджуватися красотами, які дав на Бог. Нехай Господь тим небагатьом із наших воїнів, хто залишився живий, пошле здоров’я, втішить і дасть усе, що необхідно для земного життя. З Днем Перемоги! Христос Воскрес!»

Об этом народный депутат Украины, член парламентского комитета по правам человека и реинтеграции Донбасса Вадим Новинский заявил в 35-ю годовщину аварии на Чернобыльской АЭС. Народный депутат подчеркнул, что шестнадцатая статья Конституции Украины обязывает государство преодолеть последствия Чернобыльской катастрофы как катастрофы планетарного масштаба, обеспечить экологическую безопасность и сберечь генофонд украинского народа.

«Каждый украинец благодарен ликвидаторам аварии на ЧАЭС за героизм и самопожертвование, за отданные жизни и здоровье ради того, чтобы защитить нашу страну и весь мир от страшных последствий радиации. Многих из ликвидаторов Чернобыльской трагедии уже нет в живых. Поэтому сегодня мы должны вспомнить каждого, кто пожертвовал собой ради спасения нас от самой страшной техногенной катастрофы ХХ столетия, и в полной мере восстановить законные права наших живых героев».

Дорогі друзі!

Від щирого серця вітаю вас зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці!

Це свято благої звістки про пришестя у світ Спасителя, яку одного разу дали Діві Марії в Назареті, а в Її особі й усім нам. Саме з цієї події – втілення Сина Божого – і починається рятівний промисел Господа в житті всього людства!

У Божій Матері ми знаходимо дивовижну здатність довіритися Богові до кінця; але здатність ця не природна: таку віру можна в собі викувати подвигом чистоти серця, подвигом любові до Бога.

Зараз біди та тяготи нашого життя ускладнилися випробуванням на тяжку хворобу та конфліктом, який триває вже кілька років на нашій землі. Знову неспокійно та тривожно на душі. Знову гинуть люди з обох боків лінії розмежування. Майбутнє лякає багатьох.

А тому слова вітання архангела Гавриїла майбутній Матері Христа повинні якось по-особливому сьогодні прозвучати й у наших серцях:
Радуйся, Благодатна, Господь із Тобою!

Маріуполь активно включився в програму створення додаткових умов для людей з обмеженими можливостями, яка розроблена та впроваджується під егідою Олени Зеленської. Мерія Маріуполя підтримала цю програму й однією з перших в Україні почала її впровадження.

Для людей з обмеженими можливостями стали доступні безліч нових сфер діяльності. Православ’я, що лежить в основі нашої моралі й етики, завжди апелювало до любові до ближнього, до співчуття, бажання допомогти та захистити. Зрозуміло, що в наш прагматичний та егоїстичний вік саме ці якості допомагають нам залишатися людьми. У цьому разі йдеться про тисячі наших співгромадян, які повинні відчувати турботу з боку суспільства. Вони мають право користуватися всіма благами цивілізації. Згідно із законом ми всі рівні, і всі повинні мати доступ до освіти, занять спортом, культурного дозвілля, медичних і соціальних послуг.

Дорогі друзі, з Торжеством Православ’я!

Сьогодні ми з усім православним світом святкуємо перемогу Церкви над єресями та розколами, які існували в усі часи.

Традиція молитви перед іконами, відома з апостольських часів, була перервана в період великої омани – іконоборства.

У VIII столітті світська влада втрутилася в церковне життя та звинуватила в ідолопоклонстві істинну Православну Церкву, яка перемогла язичництво.

Єретики, спираючись на політичну владу, почали чинити тиск на Церкву, вимагаючи відмовитися від іконошанування.

Істинним християнам довелося боротися за право зображати Ісуса Христа, Богородицю та молитися перед іконами.

Найстійкіші хранителі православ’я віри постраждали та прийняли мученицьку смерть.

Цей період тривав понад сто років.

Але момент чіткого поділу істини та брехні настав.

Останні рішення Ради національної безпеки й оборони України про заборону мовлення телеканалів і про введення санкцій проти низки громадян України та Російської Федерації, а також проти низки юридичних осіб, обвинувачених у фінансуванні тероризму, викликають серйозні побоювання. РНБО – важливий колективний орган у структурі президентської влади, і він має право розглядати подібні питання та застосовувати санкції – у межах, передбачених Конституцією й законодавством. І санкції – дійсно потужний і дієвий інструмент захисту національної безпеки України. Але неприпустимо, щоб РНБО використовувався як інструмент тиску на журналістів, громадських діячів, лідерів політичних партій.

Якщо у влади є достатньо доказів незаконних дій Віктора Медведчука, членів його сім’ї та його команди, ці докази мають стати надбанням гласності та предметом судового розгляду. РНБО – це не Верховний суд, не вища судова інстанція. Будь-які дані розвідувальних структур, будь-яка аналітика є лише елементом доказової бази, але не можуть підміняти собою судовий вердикт. У демократичному суспільстві мають діяти конституційно передбачені презумпція невинності, права та свободи громадян.

Сьогодні – день виведення радянських військ з Афганістану. 32 роки тому здавалося, що це – остання війна, у якій випало брати участь нашим одноліткам. Ба більше – не війна, а непорозуміння, злочин політиків. Ця війна не викликала почуття справедливості, хоча радянські хлопці демонстрували героїзм і самовіддачу. І нам здавалося, що на нашій пам’яті воєн більше не буде – уся історія афганської епопеї підводила до цього висновку. Якраз почав валитися Радянський Союз, і тисячі «афганців» – ветеранів Афганістану – опинилися без соціальної допомоги та захисту з боку держави… Але в нашій пам’яті назавжди залишився Міст Дружби й генерал Громов, який, крокуючи мостом, останнім залишає афганську землю…

Минуло три десятиліття. Сьогодні війна є даністю для України. За сім років боїв на Донбасі вже загинуло більше людей, ніж за десять років в Афгані. І теж немає відчуття справедливості. Є розуміння того, що війну затіяли політики, а страждати доводиться ні в чому не винним людям. І знову все замішано на геополітичних інтересах. І знову все супроводжується масованою пропагандою та ура-патріотичною риторикою.

Дорогі друзі, зі світлим святом Стрітення Господнього!

Стрітення – одне з найрадісніших і найбільш довгоочікуваних свят. Воно – провісник нового життя, духовної весни.

На сороковий день після народження маленького Ісуса зустрів у храмі старець Симеон.

Словами «Нині відпускаєш» праведник сповідував радість щодо завершення часу очікування.

Усе життя людства до пришестя Господа було тяжким очікуванням радості довгоочікуваної зустрічі. З приходом у світ Спасителя страх невідомості переможений, покладено початок новому життю.

Сьогодні кожному з нас важливо відчути близькість Бога й усвідомити, що наша зустріч із Ним відбувається вже тут, на землі.

А зустріч із Господом є головним сенсом життя кожної людини.

Бажаю всім надії та миру!

Нехай день, у який старий світ прийняв свого Спасителя, і для нас буде початком радісного, світлого й чистого життя!