По инициативе Святейшего Иерусалимского Патриарха Феофила в столице Королевства Иордания Аммане начало работу Совещание предстоятелей и представителей Поместных Православных Церквей.

Эта встреча, без сомнения, имеет огромное значение. В центре ее внимания лежат проблемы и судьбы всеправославного единства и канонической Украинской Православной Церкви. От Украины в ней принимает участие наш Предстоятель Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий.

Православные разных стран возлагают на встречу в Аммане большие надежды. Многие годы Поместные Православные Церкви страждут от язв инспирированных извне расколов. Особенно остро в последнее время по единству православия ударил неканонический раскол в Украине. Дальнейшее разогревание и усиление схизмы может поставить все вселенское православие на грань грандиозного раскола, который по своим последствиям может оказаться не менее трагическим, чем раскол 1054 года.

Шостий рік жителі Криму та Донбасу, яких ми нібито хочемо повернути в Україну, живуть в умовах економічної блокади, а кримчани – ще й водної блокади. Вона не тільки не веде до реінтеграції, а й посилює прірву між нами, послаблюючи державність.

Тому я категорично не згоден із Рекомендаціями Комітету ВРУ з прав людини про продовження заборони на постачання питної води в Крим через Північнокримський канал, зупинені ще 2014 року. Свою окрему думку щодо цього питання я подав у письмовій формі. Вважаю, що профільний комітет повинен утримуватися від таких політичних заяв, особливо коли йдеться про життєзабезпечення мільйонів громадян України.

Міжнародне гуманітарне право, зокрема, ратифікована Україною четверта Женевська конвенція та додатки до неї, зобов’язують нашу державу забезпечувати умови для збереження життя та здоров’я мирного населення. Й економічна блокада Донбасу, і заборона на постачання прісної води до Криму – це заборонені примусові заходи щодо цивільного населення, і рано чи пізно українська держава мусить дати їм оцінку.

На історію – не буває двох однакових поглядів. Навпаки, часто одні й ті ж події різні люди трактують діаметрально протилежно. Особливо, якщо це важливі події, що вплинули на долі цілих народів. Одна з таких подій – Друга світова війна. Народний депутат Вадим Новинський має власну думку, яку може не поділяти частина суспільства. Водночас, з огляду на важливість порушеного питання, редакція пропонує взяти участь у дискусії на цю тему.

«Не стріляйте в минуле з рушниці, інакше майбутнє вистрілить у вас із гармати», – вчив мудрий Расул Гамзатов. На жаль, слова видатного горця, класика радянської літератури, забули сьогодні в сучасній Україні – так само, як повільному забуттю піддаються й сам Гамзатов, і сотні імен тих, хто упродовж ХХ століття створював цілий пласт культури, спрямованої на утвердження гуманізму та загальнолюдських цінностей. Більш того: процес перегляду нашого з вами історичного минулого має характер справжньої війни з історією та людською пам’яттю – у стилі найгірших традицій тоталітарних режимів.

Міжконфесійний мир – це важливий крок до миру в Україні. Сьогодні Велика палата Конституційного Суду України почала розгляд конституційного подання про визнання таким, що не відповідає Конституції, Закону «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 20 грудня 2018 року № 2662–VIII, який незаконно зобов’язує канонічну Українську Православну церкву змінити назву, де я виступаю уповноваженим представником 49 народних депутатів, що 18 січня 2019 року звернулися щодо цього до КСУ. 

Єдиною соціальною інституцією, якій довіряють усі українці, незалежно від регіону проживання, мови спілкування та політичних поглядів, залишається Церква. Православні цінності – важливий для суспільства об’єднавчий чинник: саме зі взаємного прощення може початися шлях до миру. 

Церква вже є мостом між серцями вірян, зведеним високо над політичними суперечностями та конфліктами. Тому антиконституційні закони, прийняті вчора для розпалювання ворожнечі та ненависті, сьогодні мають отримати належну оцінку й піти в минуле.

Сьогодні показник представництва парламентаріїв на 1 мільйон населення в Україні приблизно становить 10 народних депутатів. Тоді як у європейських державах він вищий: 14 – у Франції, 15 – у Польщі, 16 – в Італії й так далі. Крім того, кількісний склад українського парламенту (450 народних депутатів) також далекий від найвищого показника і якщо порівняти його із сусідніми державами.

Мета заощадити бюджетні кошти, звичайно, благородна. Однак, вважаю, що завдання парламенту як представницького органу, насамперед, зберегти доступ українського народу до управління державою. Особливо в контексті існування невиправдано завищених зарплат чиновників виконавчої влади та держпідприємств.

На мою думку, до внесення змін до Конституції необхідно було б зменшити також і мінімальну кількість народних депутатів, необхідну для конституційного подання або конституційного звернення. Оскільки зібрати 45 підписів парламентаріїв за зменшеної в півтора раза чисельності Верховної Ради буде значно складніше, а отже, наші виборці будуть обмежені в правах.

Господь, охрестившись у водах Йордану, освятив їх Своєю безмежною праведністю, і дарував нам оновлення та відродження Духом Святим. У цей день ми згадуємо Господа і згадуємо про таїнство нашого власного Хрещення, про початок нашого шляху до спасіння. Ми згадуємо, як душа наша сповнилася Божої Благодаті та Духа Святого, і як назавжди змінилися ми самі й наші життя. Адже сказано, що всі, хто в Христа хрестився, у Христа зодягнулися.

Тобто ми, охрестившись в ім’я Христа та Святої Трійці, зодягнулися в Христа духовно: у Його правду, святість, лагідність, смиренність, послух, терпіння, стриманість – у нового чоловіка, створеного за Божою подобою в правді та преподобності істини. Від того сьогодні душа наша особливо радіє, і на серці легко та світло.

У цей святковий день хочу побажати вам, друзі, попри все залишатися справжніми християнами, вірними нашій Матері Церкви, любити, і щоб вас любили, радіти життю та дарувати радість іншим. Творити добро не з примусу, не за вказівкою, а за велінням серця.

На шостому році збройного конфлікту, коли десятки мільйонів українців чекають від парламенту рішень для припинення війни та виходу з бідності, Верховна Рада зайнята відверто лобістськими законопроєктами, що є неприпустимим для цивілізованої держави.

У четвер, знову без обговорення, парламент підтримав у першому читанні законопроєкт №2285-д «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор».

Що ми, як країна, показуємо всьому світу таким рішенням? Що доходи власників казино для нас є пріоритетнішими, ніж подолання гуманітарної кризи та відновлення державного суверенітету. 

У ситуації, коли 80% громадян вважають головними бідами війну та злидні, і чекають від влади розв'язання саме цих проблем, а легалізацію грального бізнесу підтримують лише 11% українців, влада має відповісти суспільству, чому її пріоритети настільки радикально далекі від громадських запитів.

Сьогодні Верховна Рада прийняла в другому читанні нову редакцію закону «Про повну загальну середню освіту». У ньому знову не імплементували рекомендації Венеціанської комісії, хоча уряд обіцяв їх врахувати. Проте, закон повторює норми про мову навчання, які раніше викликали критику Ради Європи.

Тепер здобувати повну середню освіту рідною мовою зможуть лише народи, названі в законопроекті корінними – насамперед, кримські татари. Нацменшини, чиї мови є офіційними мовами ЄС, зможуть навчатися рідною мовою від 20 до 60% навчального часу.

Але в найскладнішому становищі опиняться російськомовні та двомовні українці: вони разом із росіянами прирівняні до «інших національних меншин» та отримають можливість вивчати російську мову в школах тільки в межах 20% від навчального часу. Саме на цю дискримінацію і звертала увагу Венеціанська комісія.

2019 рік, що минає, став для всіх нас роком нових надій. По-перше, тому що на президентських і парламентських виборах зазнала нищівної поразки «партія війни», яка п’ять років тримала Україну в заручниках своєї волюнтарної, націоналістичної політики ворожнечі та злодійства. І по-друге, нарешті зрушив із «мертвої точки» миротворчий процес. Ми маємо реальний шанс на мир і повернення Донбасу в Україну.

Зустріч «Нормандської групи» (Україна, Франція, Німеччина, РФ) у Парижі 9 грудня 2019 року – це важлива, поворотна подія. Чотири лідери договорилися про виконання Мінських домовленостей і поставили підписи під першим за всі роки війни документом Нормандської групи – спільним комюніке. У такий спосіб ще раз було підтверджено та легітимізовано всі без винятку пункти цих домовленостей. Це також означає, що підписанти Паризького комюніке не тільки декларують, а й беруть персональну відповідальність, від імені своїх держав і народів, за встановлення миру в Україні. Такий результат переговорів у Парижі – безсумнівний успіх для кожного учасника, і для всіх країн. І це особистий успіх Володимира Зеленського, який реалізує волю мільйонів громадян України – волю до миру.

Легалізація грального бізнесу може стати причиною різкого зростання ігрової залежності серед молоді та розвалу моральних засад суспільства.

Законопроект № 2285-д про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор (по суті – ініціатива влади дозволити присутність казино, залів ігрових автоматів у населених пунктах України в прямий доступності для громадян) винесено на розгляд парламенту. Зняття заборони на гральний бізнес призведе до зростання кількості правопорушень і підвищить ризик втрати державою контролю над ситуацією.

Заявлені в Програмі уряду три мільярди гривень бюджетних надходжень від установ, що організовують та проводять азартні ігри – точно не є драйвером зростання економіки, це скромні надходження, вони не компенсують загрози скотитися в крайню бідність для мільйонів українських сімей, які зіткнуться з ігровою залежністю.

Спостерігаю за суперечками навколо саміту Нормандської четвірки. Суцільний потік критики: одні кажуть, що саміт виявився абсолютно порожнім і без конкретних результатів, інші – про програш України, про неправильну поведінку Володимира Зеленського. Насправді треба бути сліпим, щоб не бачити конкретні успіхи саміту. Ще півроку тому критиковані нині «мінімальні успіхи» були взагалі немислимі – процес врегулювання ситуації на Донбасі був у глухому куті. Спільними зусиллями вдалося подолати тупикову ситуацію (створену якраз тими, хто сьогодні намагається лицемірно кричати про «зраду» та «капітуляцію» та погрожувати майданами). Чи це не привід для високої оцінки саміту?

Президент Зеленський поводився гідно. Так, хвилювався. Так, не зовсім вдало імпровізував під час прес-конференції. Але виявив твердість у переговорах із більш досвідченими партнерами та чітко окреслив інтереси і пріоритети України. На саміті він аж ніяк не був слабким переговірником. Саміт став для нього свого роду «бойовим хрещенням» у міжнародній політиці.

Інтерв'ю міністра культури, молоді та спорту Володимира Бородянського Релігійно-інформаційній службі України, у якому він розмірковує про насильницьке перейменування канонічної Української Православної Церкви, показує: у нинішньому уряді й серед так званих «слуг народу» — чимало тих, хто й далі мислить у дусі політичної порошенківщини, що базувалася на крайньому націоналізмі, мілітаризмі і спробах грубого втручання держави в справи Церкви.

Бородянський повторює тези старої влади про те, що УПЦ пов'язана з державою-агресором, а тому повинна вказувати у своїй назві пряму залежність від Московського Патріархату.

Деякі представники нової влади забувають, що кредит довіри, отриманий «Слугою народу» під час виборчих кампаній 2019 року, — це наслідок реакції громадян на гуманітарну політику попереднього Президента. Віддаючи голоси за Володимира Зеленського та його партію, народ голосував насамперед за відновлення громадянського миру, за припинення політики поділу українців на «правильних» і «неправильних», проти гонінь за мовним чи релігійним принципом.

Дорогі друзі!

Сьогоднішня дата – 75 річниця визволення території України від німецьких загарбників – знову змушує нас схилити голову перед подвигом тих, хто врятував нашу землю ціною неймовірних зусиль і пролитої крові. Мільйони життів було віддано за те, щоб звільнити Україну від носіїв людиноненависницької ідеології, яка розглядає слов’ян, євреїв і представників інших народів як «недолюдей», що підлягають знищенню або поневоленню. 75 років тому під час Великої Війни люди по-новому почали цінувати поняття «мир» і «людське життя».

На жаль, сьогодні ми живемо в суспільстві, де знову піднімають голову духовні спадкоємці нацизму й де політики не соромляться виступати із закликами до перегляду результатів Великої Вітчизняної війни. Ще недавно на рівні вищого керівництва країни заохочували наругу над символами Перемоги й над пам’яттю Героїв, фінансувалися за державний кошт інституції, що мали за мету ревізію нашого недавнього минулого. Український народ уже дав оцінку цим силам у їхніх спробах переписати історію і знову проявив свою мудрість.

Усі резолюції про мир і гучні політичні заяви меркнуть перед війною, яка шостий рік роздирає Україну. Понад десять тисяч загиблих, мільйони постраждалих і знедолених, непримиренне політичне протистояння та багатомільярдні втрати економіки – ось справжня ціна, яку платить народ України за малодушність, лицемірство, політичне боягузтво та цинізм політиків. Країна залишається з рваною раною, розпоротою окопами, пропускними пунктами й економічною блокадою.

Вважаю, що вже найближчим часом Нормандская група (якщо її саміт не буде зірваний групою політичних «яструбів», до чого – на жаль! – є передумови) має вийти на конкретний документ – угоду, план, як завгодно, – у якому було б надано взаємні гарантії щодо виконання взятих раніше зобов’язань щодо припинення військових дій, відновлення державного кордону України та допомоги Україні в подоланні наслідків війни. Головне: це має бути документ, обов’язковий до виконання.

Правда полягає в одному: або – війна, якими б гаслами вона не прикривалася, або – встановлення стійкого миру та шлях до загального примирення. Наш шанс на мир ми просто зобов’язані використати.

1 жовтня Мінська контактна група після тривалих суперечок вийшла на узгоджену позицію щодо мирного процесу. Розумію, що цей компроміс давався непросто. Але ми всі отримали шанс на результативні переговори на вищому рівні в Нормандські форматі та на політичне закріплення домовленостей про припинення військових дій, а також на повернення Донбасу в Україну. Цей шанс ми просто зобов’язані використати.

У новому мирному процесі немає й не буде переможців і переможених, бо мир і мирний розвиток – це спільна цінність і загальна мета, які зроблять Україну сильною та єдиною. Попереду велика та складна робота зі зняття економічної блокади, синхронізації дій, реалізації взаємних гарантій безпеки, забезпечення справедливого волевиявлення всіх жителів Донбасу (не варто забувати про те, що вони – громадяни України), відновлення суверенного кордону та повноцінного розвитку Донбасу як невіддільної частини нашої країни.

Обмін полоненими відбувся. Для десятків людей закінчився справжній кошмар в’язниць і таборів. Їхні сім’ї ще довго будуть святкувати цей день як важливу подію в їхньому житті, як один із найрадісніших днів. Адже за процесом обміну стоять реальні людські долі, реальні люди, їхні переживання та страждання.

З обміну полоненими починається і процес нормалізації відносин між Україною та Росією. Важливу роль у цих процесах і в справі відновлення миру зіграла Православна Церква. Його Святість Патріарх Кирило і його Блаженство Митрополит Онуфрій доклали чимало зусиль для того, щоб сьогоднішній обмін став реальністю, і потенціал Церкви цим не вичерпується.

Вітаю всіх, хто сьогодні здобув довгоочікувану свободу! Це дуже важливий, дуже відчутний крок до справжнього миру, який – впевнений – уже скоро прийде й на землю України, а відносини між Україною та Росією знову стануть добросусідськими та братніми, такими, якими вони були упродовж нашої історії.

У перший день роботи Верховної Ради IX скликання були порушені права семи законно обраних від Опозиційного Блоку депутатів. Група із семи народних депутатів Опозиційного Блоку подала завчасно й у встановленому порядку до апарату Верховної Ради заяви щодо членства в комітетах Верховної Ради. Ці заяви були відбито в робочих матеріалах підготовчої депутатської групи, персональний склад комітетів був попередньо нею затверджений на засіданні за участю представників усіх політичних партій, що знайшло своє відбиття в Проекті постанови ВР, поданої підготовчою депутатською групою до першого дня роботи Верховної Ради нового скликання. Однак пізніше прізвища народних депутатів Опозиційного Блоку без узгодження з ними були виключені з Проекту Постанови, винесеної на голосування до сесійної зали. Сталося грубе порушення права народних депутатів працювати в комітетах Верховної Ради, гарантоване Законами України «Про Регламент Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України» та «Про комітети Верховної Ради України». А головне – грубо порушено конституційне право мати своїх представників у вищому законодавчому органі виборців, які делегували владу народним депутатам Опозиційного Блоку.

Дорогі друзі!

Від щирого серця вітаю вас зі святом Успіння Божої Матері!

Діва Марія була Пречистим Храмом, у який вселився Дух Святий. У Ній отримав людське єство Син Божий. Здавалося б, які підстави святкувати та радіти тому, що Божа Матір покинула цей світ?

Але в тому-то й річ, що Вона не померла, як вмирають звичайні люди. І Її смерть стала не смертю, а блаженним успінням – переходом у життя вічне. Її душу прийшов прийняти Сам Господь. А тіло Пресвятої Богородиці було піднесене на небо. І того дня ми не втратили Її, а знайшли біля Престолу Божого найсильнішого заступника.

З перших днів від Хрещення нашого народу Пресвята Матір Божа особливо шанована на нашій землі. Серце нашого Православ’я – Святу Успенську Києво-Печерську Лавру шанують християни всього світу як один з Уділів Богородиці.

Інші святині України – Почаївська та Святогірська Лаври, багато монастирів і храмів у всій Україні так само присвячені саме Успінню Божої Матері. Наші предки вірили в Її заступництво та покров, і завжди зверталися до Неї по допомогу в найскладніші моменти життя. І Вона ніколи не залишала без розради та допомоги.